Книги і публікації вчителів міста


 

 

 

А.Ф.Шушкевич Ляльки-мотанки

Н.Я.Письменна Виготовлення ромашки з бісеру

О.Б. Поворозник Вишивка як вид декоративно-ужиткового мисстецтва

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Репіленко Людмила
Р 41 Виготовлення штучних квітів. Варіативна частина програми з «Обслуговуючої праці». 7–9 класи. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2006. — 144 с.

ISBN 966-562-919-0

У посібнику відповідно до Державної програми з «Обслуговуючої праці»для 5–9 кл. середньої загальноосвітньої школи подана варіативна частина «Штучні квіти» у 7–9 класах.

Курс програми «Штучні квіти» можна використати на факультативних заняттях і в гуртковій роботі.

Для вчителів та учнів шкіл, керівників гуртків позашкільних виховних закладів.

УДК 371.381.688.42

ISBN 966-562-919-0

© Репіленко Л., 2003


Передмова

Народне мистецтво протягом багатовікової історії ніколи не стоїть на місці, воно розвивається в живому процесі розвитку самого народу. Кращі і незвичні вияви потрібно знаходити, вивчати, підтримувати, пропагувати і поширювати.

З 2001 р. навчального року загальноосвітні школи України розпочали працювати за новою програмою «Трудове навчання. 8–11 класи», розробленою відповідно до вимог Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів.

Програма складається із двох частин — стабільної, обов’язкової для всіх типів навчальних закладів (50 год), та варіативної частини (18 год). До стабільної частини входить чотири тематично поєднаних, але відносно самостійних складових — модулів.

Вивчення предмета починають зі стабільної частини програми, і лише після цього обирають вид діяльності з варіативної частини.

Наявність варіативної частини програми створює сприятливі умови для здійснення практичної діяльності учнів усіх типів навчально-виховних закладів відповідно до їхніх нахилів, бажання, навчально-матеріальної бази, регіональних традицій, народних художніх промислів тощо. Тому зміст варіативної частини вчитель визначає індивідуально.

Даний посібник можна використати при викладанні варіативної програми «Штучні квіти» у 7–9 класах. Також учителі можуть скористатись ним і у 8–11 класах, за програмою «Трудове навчання, 8–11 кл. — Київ, 2001». Курс програми «Штучні квіти» можна використати на факультативних заняттях і в гуртковій роботі.

У наведених конспектах уроків дається короткий виклад теоретичних питань та інструкційні картки для виконання практичних завдань. У посібнику описані інструменти, якими користуються при виготовленні штучних квітів, починаючи від викрійки деталей, підфарбовування і гофрування, і закінчуючи складанням окремої квіточки, цілої гілочки чи букетика.

Шаблони деталей квітів подані у натуральну величину, тільки для хризантеми, троянди, лілії, тюльпана, ірису (великі квіти), вони зображені у М 1:2. Щоб мати викрійки частин квітки, ці шаблони потрібно перевести через копіювальний папір на картон і вирізати. Штучними квітами можна прикрасити житло, офіс, створити святковий настрій під час проведення вечорів, карнавалів, оздобити одяг, предмети домашнього вжитку. Вони не вимагають багато турботи про себе, як живі квіти, не викликають алергії, а тільки вносять красу і затишок у наше життя.

Календарно-тематичне планування
до програми «Штучні квіти»

Тема заняття

Тематика практичних робіт  Наочні засоби та обладнання Дата

1

2

3

4

5

1.

Штучні квіти — вид декоративно-ужиткового мистецтва. Короткі історичні відомості про розвиток мистецтва штучних квітів (далі — ш.к.). Досягнення майстрів Японії та Франції. Інструменти та приладдя для виготовлення штучних квітів.

Практична робота. Обмотування дроту, виготовлення стебел і тичинок.

Вирізки з журналів, штучні квіти, книги, інструкційні карти. Дріт, кусачки, ножиці, гофрований папір, клей.

2.

 Основні та допоміжні матеріали для виготовлення ш.к., їхні фізико-механічні властивості. Барвники й особливості їхнього використання. Технологія фарбування деталей квітки.

Приготування розчину желатину і крохмалю. Обробка тканини цими розчинами. Фарбування манної крупи.

 Листівки, журнали, інструкційні карти. Тканина, борошно, желатин, вода, манна крупа, жовта анілінова фарба, одеколон або спирт, пористий папір.

3.

Викрійки для виготовлення квітів, їх розмітка. Правила розкладання деталей квітів на тканині та розкроювання. Правила безпечної праці. Виготовлення польових квітів.

 Розкроювання деталей польових квітів, виготовлення до них серцевини, підфарбовування пелюсток.

 Кольорові ілюстрації з журналів, книг, інструкційні карти, шаблони квітів, штучні квіти. Викрійки, шпильки, олівці, дроти, картон, шило, дерев’яний брусок, фарби.

4.

Букет. Характеристика і призначення. Форми букета. Поняття про аранжування ш.к. Технологія надання об’ємної форми деталям квітів гарячим інструментом. З’єднання усіх елементів квітки.

Технологія надання об’ємної форми деталям квітів гарячим інструментом.

 Ілюстрації з книг, штучні квіти, інструкційні карти. Різці, бульки, гума, шило, клей, дроти, шаблони, електрична плитка.

5.

Композиції зі ш.к., їх призначення та використання. Принципи складання композиції. Складання простих композицій зі ш.к.

Виготовлення корзинок із фіалками та трояндочками. Складання букета з польових квітів і віночка.

Книги, листівки, інструкційні карти. Ножиці, дроти, бульки, різці, гума, шило, клей, електрична плитка.

6.

Колір та гармонія кольору в композиції. Символіка кольору в мистецтві аранжування квітів.

 Відпрацювання прийомів роботи спеціальними інструментами під час виготовлення листків і пелюсток квітів.

Штучні квіти, ілюстрації з книг, листівки, фото, інструкційні карти. Бульки, різці, гума, ножиці, шило, електрична плитка.

7.

Японське мистецтво складання букетів. Основні правила ікебани.

Обробка пелюсток квітів та листя без використання спеціального інструменту.

 Ілюстрації з журналів, книг, інструкційні карти. Ножиці, марля, шило, плоскогубці, дроти, рейсфедер.

8.

(Варіант 1). Використання засушених рослин для виготовлення букетів, композицій, картин з ш.к. Особливості застосування та технологія виготовлення квітів «фантазія».

 Виготовлення квітів «фантазія». Творче завдання.

Сухоцвіти, композиції з них, ілюстрації з книг, журналів, інструкційні карти. Кусачки, ножиці, дріт, вата, бісер, різці, бульки.

(Варіант 2). Виготовлення квітів з паперу.

 Виготовлення айстри, ромашки, волошки, нарцису з паперу.

Квіти, інструкційні карти. Дріт, папір, клей, фарби.

9.

Квіти з фетру, хутра, шкіри, бісеру, стеклярусу. Види дефектів ш.к. Догляд за ш.к. та композиціями з них.

Виготовлення гілочки полуниці, вишні, горобини, мімози.

Зразки гілочок, вирізки з журналів, інструкційні карти. Ножиці, дріт, бусинки, ґудзики, вата, фарба, клей, бульки, різці.

10.

 Вечір-конкурс «Квіти у нашому житті»

У кінці навчального року учнів потрібно попередити, що в наступному класі вони навчатимуться за варіативною програмою «Виготовлення штучних квітів». Для цього вони повинні влітку уважно розглянути і намалювати або сфотографувати найрізноманітніші квіти, щоб знати їхню будову, колір, розміщення і форму листочків. Потім легше буде виготовляти штучні квіти, адже вони будуть більше схожі на справжні.

За цією варіативною програмою краще проводити заняття взимку або на початку весни. У цей час усім дуже хочеться тепла, літа, сонця, зелені, квітів. Живі квіти — дорогі, а зробивши штучні, ми можемо створити атмосферу тієї пори року, яка нам до душі, яку ми любимо, зробити приємний подарунок своїм близьким, друзям.

У програмі поданий орієнтовний перелік квітів для виготовлення. Тому на деяких уроках запропоновано кілька інструкційних карток, і вчитель сам вибирає, яку квітку учні виготовлятимуть.

Штучні квіти: з тканини й паперу,
З шкіри, фетру, з пір’їнок легких.
Ми самі можем все це зробити,
Доторкнувшись рукою до них.

 

Штучні квіти доповнять ваш одяг,
В інтер’єрі внесуть певний штрих,
Подарують піднесений настрій.
А які композиції з них!

 

Але квіти так треба робити,
Щоб в очах у вас була любов,
Щоби було бажання творити
Цю красу. Щоби знову і знов
Ви шукали натхнення в природі,
Милувались творінням її.
Щоби створені вами букети
Й штучні квіти були, мов «живі».

 

Тож хай квітне, буяє природа,
Квіти різні нехай скрізь ростуть,
Ми їх рвати із вами не будем,
Хай усім людям радість несуть.

Варіативна програма «Виготовлення штучних квітів» знайомить учнів з видами букетів і композицій, їх призначенням та основними складовими, дозволяє творчо мислити і творити красу своїми руками.

Виготовляти квіти нескладно, навчитись цьому може кожен.


Урок 1. Штучні квіти — вид декоративно-ужиткового
мистецтва. Короткі історичні відомості про розвиток
мистецтва штучних квітів. Досягнення майстрів Японії
та Франції. Інструменти та приладдя для виготовлення штучних квітів

Мета.     Дати загальні поняття про історію виготовлення штучних квітів. Ознайомити учнів із досягненнями майстрів, зацікавити учнів. Навчити розрізняти інструменти і приладдя для виготовлення штучних квітів, обмотувати дріт. Виховувати відчуття прекрасного, любов до природи.

Ключові слова. Букет, аранжування, стиль бароко і рококо, класичний стиль, європейська і японська школа аранжування, різці, бульки, вирубки, штамп.

Наочність: вирізки з журналів, штучні квіти, інструкційні картки.

План заняття

  1. Людина і квіти.
  2. Аранжування квітів у різних країнах.
  3. Штучні квіти — вид декоративно-ужиткового мистецтва.
  4. Інструменти і приладдя для виготовлення штучних квітів.
  5. Практична робота. Обмотування дроту, виготовлення стебел і тичинок.

Хід заняття

І. Організаційна частина

ІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності

Ранками у сонячних променях спалахують вкриті росами квіти, що казковими мереживами порозсипались по шовковій зеленій траві. Ця дорогоцінна прикраса землі належить людині.

Люди не залишилися байдужими до великого подарунка природи. Було створено значну кількість нових сортів квіткових рослин. Квіти всюди супроводжують нас: удома і в парку, на лісовій галявині, у заводському цеху, у свято і в будень. Чарівна сила цих вічних супутників не тільки у їхній красі, а й у властивості висловлювати й передавати складну гаму потаємних людських почуттів. Їхня мова багата і змістовна. Квіти здатні розповісти про радість малюка, який уперше пізнає красу навколишнього світу, про ніжність юнака, який дарує фіалки коханій, про гордість трудівника, якого вітають з успіхами у праці.

ІІІ. Оголошення теми й мети заняття .Пояснення нового матеріалу

1. Людина і квіти.

У прадавні часи, коли людина ще не вміла записувати свої думки, вона фіксувала їх у пам’яті й у вигляді міфів, легенд, казок, пісень, передавала їх з уст в уста, від покоління до покоління. І тоді вже в численних легендах, міфах і казках фігурували квіти. У легендах квіти одухотворені, їм надано своєрідного характеру й чудодійної сили. Символіку багатьох таких легенд використовують і сьогодні при складанні квіткових композицій.

Квіти були невід’ємною частиною релігійних обрядів. Із появою християнства любов до квітів не згасла, їх вирощували у монастирях, ними прикрашали храми.

В епоху відродження (ХІV–XVI ст.) люди почали ще більше захоплюватись квітами. Наслідуючи намальовані натюрморти, починають складати букети з «живих» квітів.

Слово «букет» французького походження. Воно означає складання квіткових композицій із квітів, а також аромат, запах чого-небудь. Перші букети складались заради приємного запаху, для них добирали запашні квіти: лаванду, розмарин, квіти апельсина, троянди, навіть кріп, кмин і петрушку. Але ці композиції були грубі і невиразні.

Із приходом стилю бароко і рококо (XVI–XVIII ст.) композиції стали більш вишукані і красиві. В стилі бароко використовували величезні вигадливі вази, які прикрашали багаті інтер’єри. Для них брали великі рослини: лілії, півонії, троянди, тюльпани, доповнювали пальмовим листям, гілками кущів з декоративними плодами. Примхливий орнаментальний ритм, асиметричність букетів — це стиль рококо. Він вимагав від квітів, букетів більшої вишуканості, ніжності. Тоді були особливо поширені троянди — в бутонах або розквітлі.

Класицизм — це витончена простота, увага до досконалості деталей. Це проявилось не тільки в архітектурі і живопису ХVІІІ ст., а й у складанні букетів. Вони набули чіткіших, чистих і величних форм.

У ХХ ст. був поширений стиль модерн. Він вніс чимало нового в декоративно-прикладне мистецтво. Скляні і фарфорові вази набули плавних форм, м’яких відтінків. Для букетів цього часу добирали незначну кількість рослин з вигнутими стеблами й асиметричною будовою. Улюбленими квітами були іриси, орхідеї, настурції, кали.

З плином часу квіти дедалі більше входили в життя людей. Вони пробуджували у їхніх серцях найвищі і найсвітліші почуття. І не випадково так часто звертаються до квітів письменники, поети, музиканти і художники, оспівуючи красу, відтворюючи найпотаємніші глибини людських почуттів. Скільки любові, тепла, уваги приділяли квітам Тарас Шевченко, Марко Вовчок, Леся Українка. Вони не тільки самі любили квіти, але несли їх в своїх творах до людей.

Із зеленої сорочки,
Що зіткав зелений гай,
Білі дивляться дзвіночки,
Як зовуть їх — угадай.
Це конвалії у гаї
На галявині цвітуть.
І ніде, ніде немає
Кращих квіточок, мабуть.

Ось задумався над забутою у книзі квіткою О. С. Пушкін.

Де цвіла? Коли? Якої весни?
І покладена сюди навіщо?
Чи в пам’ять зустрічі ясної,
А чи прогулянки сумної
У полі, в лісі, в глушині?

А скільки пісень про квіти склав народ! З кожним рядком великі митці дарували людям пісню про невимовну красу рідної природи. Часто квітка виражає любов до найближчої людини — матері (чорнобривці). Зірвеш квітку чорнобривців і ніби відчуваєш в них материнську любов і ласку. Мабуть не знайдеш людини, яка була б байдужою до квітів. Багатство барв, неповторна краса не тільки чарують нас, а й пробуджують найкращі поривання.

Дія квітів на людину не обмежується тільки емоціями. Вони благотворно впливають і на наше здоров’я. У медицині використовують багато квіткових рослин, з яких виготовляють усілякі ліки. Усім відомі лікувальні властивості конвалії, ромашки, троянди, фіалки, календули і багатьох інших.

А які, дівчата, ваші улюблені квіти?

Троянди, маки, ромашки, незабудки тощо.

Так, справді, квітів є дуже багато. І всі вони красиві, ніжні, запашні. Навіть існують жіночі імена у їхню честь. Які? Лілія, Маргарита, Віолетта (фіалка), Мальвіна, Ружа та інші.

2. Аранжування квітів у різних країнах

Мало мати красиві квіти — бажано, щоб вони були особливо гарними. Для цього потрібно дібрати для них вазу, уміти їх скомпонувати. Цьому навчає мистецтво аранжування квітів (флористика).

Отже, аранжування квітів — це створення букетів, квіткових композицій, уміння за допомогою квітів, листя, гілок висловити свої думки і почуття, створивши справжні вироби мистецтва. Щоб добре зробити це, потрібно знати основні правила квіткового аранжування — пропорції, масштаб, поєднання кольорів. Тільки тоді можна вдало дібрати і гармонійно розташувати квіти, врахувавши їхнє забарвлення, форму, фактуру, нахил у той чи інший бік тощо. З усім цим ми знайомитимемось на наступних уроках.

А зараз поговоримо про традиції аранжування квітів у різних країнах. У кожного народу існують свої традиції створення квіткових композицій. Вони враховують особливості житла, клімату, навіть темперамент людей. У світі найбільш відомі європейська і японська школи аранжування квітів.

Так, в Англії збереглись класичні риси аранжування квітів. Для цих композицій характерна значна кількість квітів, трикутна чи серпоподібна форма букетів. Часто використовують розкішно прибрані металеві і фарфорові вази, кубки, блюда. У великих аранжуваннях звертають увагу на форму композицій. Для них вибирають великі квіти — гладіолуси, жоржини, доповнюють гілками дерев і кущів, листками ірисів.

Французьке мистецтво аранжування має свої характерні особливості. Неабияку увагу у ньому приділяють поєднанню фарб, тонкій гамі кольорів, ніжним пастельним тонам.

Голландці працюють в класичному стилі, але широко використовують фольклорні елементи. Вони надають перевагу невеликим кошикам з майстерно підібраними квітами, поставленими у низькі плоскі вази. Для цієї країни характерні композиції з тюльпанів, нарцисів, гіацинтів.

В Італії переважають великі квіти, яскраві кольори композицій.

Німці надають великого значення забарвленню і кількості квітів. Вітаючи наречених, вони дарують тільки білі і рожеві гвоздики і кали. У них рожевий букет підкреслює повагу, червоний —  символізує симпатію і любов.

У Польщі квітка кали символізує смуток, траур, тугу.

Отже, європейська школа основну увагу приділяє кольоровим поєднанням і формі квіткових композицій. Букет квітів може нагадувати кулю, конус того чи іншого кольору. Квітів у букеті, як правило, доволі багато і стебел майже не видно.

Але жодна країна не досягла у квітковому аранжуванні таких висот, як Японія. Японці, на відміну від європейців, вбачають красу насамперед у природних лініях стебла, у формі і комбінації окремих квітів. Японська традиція складання художніх композицій із квітів (ікебана), що буквально означає «живі квіти», з’явилась ще в XIII ст. Типове для ікебани — це скупе використання і ретельна обробка квітів, обов’язковою умовою якої є те, що до білих квітів і гілочок із них додаються червоні, а до червоних — зелені чи світлого забарвлення рослини. В Японії існує спеціальна школа, яка має мільйони студентів у країні й численну армію прихильників у всьому світі. Ця школа готує фахівців ікебани. У японців можна повчитися, як складати квіткові композиції. У них особливо яскраво, із художнім смаком виражається прагнення поетизувати життя, захоплення красою квітів, повага до них. Японська школа квіткового аранжування звертає основну увагу на лінію, рослин використовується небагато, добре видно окремі квіти, стебла, гілки.

3. Штучні квіти — вид декоративно-ужиткового мистецтва

Людина, яка знаходиться в єдності з природою, відчуває її і милується її творіннями, перебуває в особливому стані душевного спокою, гармонії. Квіти — це море барв, відтінків, форм, ніжних ароматів, але вони дуже швидко в’януть. А так хочеться, щоб квіти завжди милували око своєю красою, приносили нам радість. Для того, щоб зупинити цю «прекрасну мить», люди почали виготовляти штучні квіти, використовуючи для цього папір, тканину, дротики, желатин.

Найперші штучні квіти виготовляли в Стародавньому Китаї з фарфору. Майстри, які займалися цим ремеслом, користувалися неабиякою повагою, адже не кожен може повторити творіння природи. Вважалося, що тільки той, хто зрозумів душу квітки, може передати її образ. Тому художники свято берегли свої секрети і передавали їх тільки обраним учням.

Найвідоміша квітка, зроблена людиною, — це папська троянда. Протягом багатьох століть Папа вручав її щороку якійсь царській особі за особливі заслуги. Троянда, стебло якої трохи більше метра, виготовлена з чистого золота. На кожній пелюстці вигравіювано ім’я Папи і одна з чеснот того, кому призначена нагорода. Замість краплинок роси на листках використані дрібні діаманти. Тільки одна сім’я художників було удостоєна права виготовляти священну реліквію. Це право передавалось по спадковості з часів середньовіччя.

Для штучних квітів, крім золота і срібла, використовували й інші матеріали. Наприклад, глину, пір’я птахів, пергамент, папір.

У ХVІ ст. у Європі поширилось мистецтво виготовлення штучних квітів. Ними прикрашали зачіски і взуття. У 1590 р. у Венеції брат великого Тиціана Чезаре Вечеліо видав книгу, в якій описував моду того часу. У цій книзі згадується, що в різних містах дами носили штучні квіти у волоссі, доповнюючи їх золотими приколками. Частина таких квітів була зроблена із золотої фольги. Ці квіти мало були схожі на справжні. Їх виготовляли методом скручування стрічки «в клубок» або у вигляді плоских розеток, які просочували пахощами. Пахощі коштували дуже дорого, тому штучні квіти були мов справжні коштовності.

Ще з часів середньовіччя існувало унікальне ремесло, яким славились ченці деяких італійських монастирів. Воно різко відрізнялося від незграбних спроб придворних кравців, які скручували квіти зі стрічок. Квіти, що створювані ченцями, були дуже подібні до справжніх. Ними прикрашали статуї Мадонни. Саме цим майстрам приписують першість у створенні найкращих копій природних зразків.

У 1655 р. домініканські ченці вперше стали використовувати у квітковому ремеслі желатин, який отримували з риб’ячих хрящів. Просочування тканини розчином желатину стало справжньою знахідкою для майстрів. Серед італійської аристократії збір штучних квітів з різноманітних заготовок вважався приємним рукоділлям.

Висока культура, ткацтво шовку, знання чудових барвників, винахідливість зародили в Китаї, починаючи з ХІІІ ст., ремесло виготовлення квітів. З глибокої давнини там існував дух пантеїзму (обожнювання природи), тому будь-якому стеблу, квіточці, листку відводилась своя роль у світобудові. Штучним квітам раділи на святах, ними прикрашали зачіски і житло. Упродовж усієї історії європейського мистецтва китайські квіти з паперу, шовку, пір’я складали йому неабияку конкуренцію. Тільки в ХІХ ст. вони ненадовго відійшли в тінь слави паризьких майстрів.

У 1738 р. в Парижі з’явився майстер, від якого ведеться відлік французького ремесла виготовлення квітів. Ця незвичайна людина цікавилась наукою, вивчала хімію і ботаніку, володіла високими технічними навиками і мала неабияку уяву. Він винайшов чимало інструментів для виготовлення штучних квітів, винайшов незвичайну технологію фарбування. Майстер також виконував замовлення на створення садових куточків, паркових алей, внутрішніх кімнат, квітників для маскарадів. При королі Франції Генріху ІV була навіть посада придворного плюмазьєра — майстра, який виготовляв квіти з пір’я. Тільки королівські плюмазьєри мали право фарбувати і складати букети для вівтарів, гірлянди на банкетні столи і на колони, що підтримували балдахіни у королівській спальні.

Протягом ХІХ ст. було модним прикрашати вечірні плаття штучними квітами. Потім відбулась переоцінка цінностей. У кінці цього століття квіткові імітації сприймались вже як поняття невисокого смаку і скромного достатку. Але на початку ХХ ст. вони знову ввійшли у моду, мерехтячи загадковим блиском фіолетового стеклярусу і чорного тюлю.

Квіти, зібрані зі шматочків тканини, робили людей щасливими багато століть поспіль. Ця симпатія, прив’язаність до них зберігається і понині.

Революцією у світі штучних квітів стало відкриття полімерів. Пластмасові ромашки і тюльпани були доволі дешевими. Але мода швидкоплинна. І для аранжування пластмасові квіти надто грубі.

У давнину на Поділлі жінки покривали голову чіпцем із кольорової тканини із круглим денцем, на який пов’язували намітки. Дівчата заплітали волосся в коси, розділяючи його на чотири частини, або в дрібушки. У коси вплітали червоні, зелені кісники. На свята в коси втикали квіти або гусяче пір’я, яке занурювали в розплавлений віск і наліплювали позолоту. Взимку виготовляли вінок із штучних квітів, із провощеного паперу, блискіток, пір’я, з вовни, стрічок.

Особлива група головних уборів — весільні вінки. Листочки барвінку, з якого плели вінок змащували медом і часником, що мало вберегти молодих від усього лихого. У вінок з барвінку додавали м’яту. Цей вінок символізував міцність шлюбу. Особливо яскравими були вінки дівчат у південних районах Тернопільщини. Їх прикрашали волічковими уплітками, ґерданами, позолоченим листям барвінку, пір’ям, квітами, стрічками, лелітками. І досі штучні квіти є у весільних віночках дівчат, вони прикрашають їхній одяг, їх прикріплюють на одяг весільних гостей.

Штучні квіти використовують не тільки для оздоблення суконь, костюмів чи шляпок. Ними оформлюють сцени, вітрини, приміщення тощо.

Квіти з гофрованого паперу недовговічні, вони годяться тільки для прикрашання сцен і карнавальних костюмів. Для оздоблення одягу, головних уборів квіти виготовляють із шовку, бархату, шкіри, фетру, батисту, крепдешину тощо.4. Інструменти і приладдя для виготовлення штучних квітів

Для виготовлення штучних квітів необхідні певні інструменти.

Ножиці невеликі, з гострими кінцями для вирізування деталей квітів (мал. 1); кусачки для розрізання дроту (мал. 2); пінцет для захвату окремих частин квітки, гофрування пелюсток і складання квітки. Головку пінцета використовують для нанесення клею на деталі (мал. 3).

Мал. 1. Ножиці

Мал.2. Кусачки
Мал. 3. Пінцет Мал. 4. Діркопробивач

 

 

Діркопробивач, або шило, для проколювання отворів у віночках квітів перед надіванням їх на дротики (мал. 4).

Різці для гофрування листків і пелюстків. Різець — це зігнутий ніж із дерев’яною ручкою. На його лезі є одна, дві або кілька заглиблень. Залежно від їх кількості, різець називається одинарний, подвійний чи потрійний (мал. 5 а, б, в).

а — одинарний,

б — подвійний,

в — потрійний

 

Мал. 6. Дерев’яна булька

 

Мал. 7. Металеві бульки

Бульки для витискування пелюстків, щоб надати їм випуклої форми. Булька являє собою кульку, який кріпиться на металевому стержні. Для паперу використовують дерев’яні бульки (мал. 6), а для інших матеріалів – металеві з дерев’яною ручкою (мал. 7).

Для роботи потрібно мати бульки різних діаметрів: 2, 6, 10, 20, 30, 40 мм.

Щоб обробити пелюстки із тканини і паперу, потрібна дерев’яна колодка із заглибинами у вигляді напівкулі. На відповідний отвір у колодці накладають декілька пелюсток з накрохмаленої тканини і гарячою булькою втискають їх у отвір (мал. 8).
Мал. 8. Колодка з булькою

Для обробки пелюстки із тканини і з паперу потрібні тверді і м’які гумові подушки. Тверда гумова подушка підходить для гофрування листя і пелюсток різцем, а також для проколювання отворів шилом. Її виготовляють із гуми завтовшки 1,5–2 см у вигляді прямокутника розміром 15–25 см і обшивають тканиною (мал. 9).

М’яка гумова подушка використовується для витискування пелюсток бульками (мал. 10).

Мал. 9. Тверда гумова подушка Мал. 10. М’яка гумова подушка

Подушка пісочна служить для гофрування пелюсток троянд, півоній та інших квітів.

Вирубки використовують для швидкої заготовки листків і віночків особливо дрібних квітів. Вирубка зручна тим, що нею можна вирубувати значну кількість деталей квітки. Вирубки роблять із добре загартованої сталі і гостро заточують (мал. 11).

Мал. 11. Вирубки:

а — для незабудки,

б — для бузку,

в — для конвалії,

г — для листків

Штамп (прес-форма) (мал. 12) складається із двох частин і служить для витискування тоненьких жилок на пелюстках. Штамп виготовляють із металу. На нижній його частині зроблений відбиток лицьового боку пелюстки чи листка, а верхня частина має такий же малюнок, тільки випуклий. При натискуванні верхня частина штампа заглиблюється у відбиток нижньої форми, у такий спосіб на тканині залишається відбиток усіх жилок, який не можна зробити різцем. Для роботи штамп нагрівають.

 

Мал. 12. Штамп (прес-форма)

Настільна електрична плита для нагрівання різців, бульок, штампів.

Крім вказаних інструментів, потрібно мати скляні баночки для розведення фарб, коробочки для зберігання частин квітів — пелюсток, підклейок, тичинок.

ІV. Узагальнення знань учнів

Практична робота

Обмотування дроту, виготовлення стебел і тичинок

Матеріали й інструменти: кусачки, ножиці, дріт, гофрований папір, клей.

Дріт, який використовують для стебел і гілок, обмотують тонким папером, ватою або ниткою одного кольору з тим листком, який буде приклеєний до дроту.

Увага учнів зосереджується на дотриманні правил безпеки праці. Учитель проводить поточний інструктаж, звертає увагу на недоліки з метою їх усунення.

Інструкційна карта 1

  1. Кусачками нарізати дріт завдовжки 25 см для стебел і 3 см для тичинок.
  2. Нарізати ножицями смужки гофрованого паперу завширшки 5 мм.
  3. Закріпити папір клеєм біля кінця дроту.
  4. Обертаючи дріт лівою рукою від себе, права рука допомагає цьому обертальному рухові (мал. 13). Потрібно стежити, щоб паперова смужка була під кутом 450 до дроту і не намотувалась весь час на одному місці.
  5. Обмотати 5 стебел і 15 тичинок.

V. Підсумки заняття. Оцінювання роботи учнів. Прибирання робочих місць.

Домашнє завдання. Принести тканину, картопляний крохмаль, желатин, анілінові фарби (жовту), манну крупу.

Урок 2.  Основні та допоміжні матеріали для виготовлення штучних квітів, їхні фізико-механічні властивості. Барвники й особливості їх використання. Технологія фарбування

деталей квітки

Мета.     Ознайомити учнів з матеріалами, які використовуються для виготовлення штучних квітів, їхніми властивостями, барвниками. Навчити готувати розчин із желатину і крохмалю, обробляти ними тканину, фарбувати тканину. Виховувати старанність, акуратність під час виконання практичних завдань.

Ключові слова. Клей, желатин, барвники, крохмаль, фарбування.

Наочність: листівки, інструкційні картки.

Обладнання: тканина, крохмаль, желатин, вода, барвники, манна крупа, нитки №10.

План заняття

  1. Матеріал для виготовлення штучних квітів.
  2. Барвники.
  3. Фарбування деталей квітки.
  4. Практична робота. Приготування желатину і крохмалю, обробка ними тканини. Фарбування манної крупи.

Хід заняття

І.Організаційна частина

ІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності

Перевірка знань учнів проводиться у формі бесіди за запитаннями.

1. Чому люди приділяють стільки уваги квітам?

2. Коли з’явився букет? Що означає слово букет?

3. Що ви розумієте під аранжуванням квітів?

4. Які стилі були поширені у складанні квіткових композицій?

5. Чим відрізняються європейська школа аранжування від японської?

6. Які інструменти і приладдя використовують для виготовлення штучних квітів?

ІІІ. Формулювання теми та мети заняття. Вивчення нового матеріалу

1. Матеріали для виготовлення штучник квітів

З інструментами і приладдям для виготовлення штучних квітів ми ознайомились минулого уроку. Але для того, щоб виготовлені квіти були красивими, подібними до живих, ми повинні правильно дібрати матеріал, з якого їх виготовлятимемо, обробити його, підфарбувати.

Штучні квіти можна виготовляти з батисту, шовкового і лляного полотна, маркізету, крепдешину, креп-сатину, шифону, бархату, панбархату й інших тканин.

Для виробництва квітів потрібні також інші матеріали.

Дріт (для стебел) різної товщини, але обов’язково м’який. Можна використовувати дротики з електропроводів.

Вата потрібна для виготовлення бутонів і серцевини квітів. Найкраще брати гігроскопічну вату, оскільки вона легко фарбується у різні кольори. Вату фарбують заздалегідь. Її опускають у розчин фарби, дають стекти на ситі й сушать.

Манна крупа, пофарбована у різні кольори, потрібна для одержання квіткового пилку, який наносять на тичинки. Це додає схожості з живою квіткою.

Клей — один з найголовніших матеріалів для виготовлення штучних квітів. Він повинен відповідати таким вимогам: швидко висихати, не вибілювати фарбу, не залишати плям і бути міцним. Найкраще для цього користуватись густим клеєм ПВА. З готових клеїв можна використати клей РАПІД (для шкіри), нітроклей і фотоклей. Канцелярський клей залишає білі плями на тканині і на папері, а також він не міцний, тому краще ним не користуватись.

Можна також самим приготувати клей. Ось деякі рецепти.

Клей із пшеничного борошна. 2–3 столові ложки пшеничного борошна розводять в 1/2 склянки холодної води і ставлять на вогонь, помішуючи, доки не загусне. Клей можна приготовити і так: одну ложку пшеничного борошна й одну ложку картопляного борошна заливають кип’ятком, додають одну ложку цукру.

Желатиновий клей готують із желатину і пшеничного борошна. Одну столову ложку желатину заливають 1/2 склянки холодної води. Коли желатин набухне, в нього всипають дві столових ложки пшеничного борошна й одну ложку цукру. Помішуючи, доводять до кипіння. Якщо клей починає гуснути, його підігрівають. Для цього посудину із клеєм ставлять у гарячу воду.

Нитки котушкові № 10, білі і чорні. З них виготовляють тичинки, а також використовують для прикріплення пелюсток і листків до дроту.

Гофрований папір для обмотування дроту.

2. Барвники

Для того, щоб штучній квітці створити натуральний колір, її підфарбовують. Використовують різноманітні фарби: анілінові, фотофарби, туш, гуаш, акрихін тощо.

Анілінові фарби найкращі. Вони не вигоряють на сонці, непотрібна попередня підготовка чи закріплення при фарбуванні аніліновою фарбою.

Найбільше користуються такими фарбами:

Червоні фарби — фуксин, чорнило, червона туш, червоні фотофарби.

Жовті фарби — анілінова жовта, фотофарби, акрихін, жовтий радомін.

Сині фарби — анілінові сині, фотофарби, синька медична.

Фіолетові фарби — фіолетова туш, чорнило, фотофарби.

Зелені фарби — медична зеленка, зелений акрихін, анілінова зелена. Усі ці фарби використовують для підфарбовування квітів із тканини і паперу. Фарби розводять теплою водою, спиртом або одеколоном. Спирт дає можливість швидше висихати.

Для роботи з фарбами потрібно мати запас чистих скляних баночок і набір м’яких акварельних пензликів. Замість них можна користуватися ватними тампонами. Щоб отримати необхідні відтінки чи перехідні тони у квітці, при фарбуванні пелюсток і листків фарби змішують.

Голуба фарба змішана з жовтою дає яскраво-зелений колір, фіолетова з червоною — бузковий, червона з жовтою — оранжевий, червона із синьою — фіолетовий, жовта із синьою — темно-зелений. Для того, щоб одержати світле забарвлення — рожеве, голубе, потрібно розчин фарби розбавити водою до потрібного кольору.

Учитель наголошує на дотриманні правил техніки безпеки під час користування гарячою рідиною, фарбами.

Практична робота

Приготування розчину желатину і крохмалю. Обробка тканини цими розчинами

Матеріали та інструменти: тканина, борошно, вода, желатин. Тканини, які використовують для виготовлення штучних квітів, повинні бути накрохмалені. Штучний і натуральний шовк крохмалять желатином, бавовняні тканини і бархат — желатином і картопляним крохмалем.

Інструкційна карта 2

Приготування картопляного крохмалю і обробка ним тканини

  1. Одну столову ложку картопляного крохмалю розвести незначною кількістю холодної води.
  2. Залити все однією склянкою крутого кип’ятку, весь час помішуючи, щоб не утворились грудочки.
  3. Змочити тканину, опустивши її у розчин крохмалю, розправити, обчистити від грудочок. Не відтискати!
  4. Підсушити тканину, розвісивши на нитці або натягнувши її на п’яльці чи рамці з гвіздками. Гвіздки повинні бути мідні, тонкі і гострі.
  5. Узяти 3–4 ложки дрібного желатину і залити його 1/2 склянки холодної води.
  6. Дати желатину набухнути 40–50 хвилин.
  7. Залити желатин 1/2 склянки крутого кип’ятку і розмішати.
  8. Якщо желатин розчинився не повністю, розчин підігріти.
  9. Опустити тканину в гарячий розчин желатину, легко відтиснути між пальцями. Опустити також нарізані завдовжки 10 см котушкові нитки.
  10. Сушити тканину і нитки на мотузці або у п’яльцях.
  11. Випрасувати суху тканину.

Інструкційна карта 3

Приготування розчину желатину і обробка ним тканини

Примітка. Бархат крохмалять з виворітного боку. Його кладуть лицьовим боком на щітку для одягу, щоб ворс не пом’явся, а з вивороту тампоном обережно змазують розчином желатину чи картопляного крохмалю. Після висихання бархат прасують також із вивороту, тримаючи тканину у повітрі.

Теоретичні відомості (продовження)

3. Фарбування деталей квітки

Деталі квітів фарбують у такий спосіб. У холодній воді змочують пелюстки або листя, розкладають їх на пористий папір і фарбують. Фарбу беруть заздалегідь підготовлену, сильно концентровану і розводять у воді з додаванням спирту чи одеколону. Для отримання світлого тону додають води, для темного — фарби. Правильність забарвлення перевіряють на зразку з такої ж тканини, що і деталі квітки.

У деяких квітів (наприклад, троянд, анемон) біля основи пелюсток є біла пляма. Щоб передати це у квітці, нижню частину пелюстки не змочують водою, а при підфарбовуванні її закривають пальцями, щоб не потрапила фарба.

Фарбування деталей квіточки роблять по-різному. В одних квітів проводять пензликом по краю пелюсток і збирають фарбу в середину, у інших (орхідея) — від середини до країв. На середину пелюсток троянди наносять краплину фарби темнішого тону, ніж квітка. Ця краплина розтікається і утворює своєрідний рум’янець, який додає особливої краси квітці.

Коли пелюстки вже розфарбовані з одного боку, їх перевертають, кладуть на сухий папір і фарбують з іншого.

Листя виготовляють із кольорової тканини теплих зелених відтінків або підфарбовують так само, як і пелюстки.

Гофрований папір для обмотування стебел беруть зелений або також фарбують. Якщо на пелюстках потрібно зробити пляму чи передати штрихи, смуги (мак, настурція, тигрова лілія), жилки (ірис), то їх виконують по вже пофарбованих і висушених пелюстках тоненьким пензликом.

Багато квітів мають різний колір зверху і в середині квітки (біла лілія, маргаритка). Щоб передати це у штучній квітці, беруть сухий порошок, можна з підтесаного кольорового олівця, і наносять ватним тампоном на пелюстки, обережно втирають.

IV. Узагальнення знань учнів

Практична робота

Фарбування манної крупи

Матеріали та інструменти: манна крупа, жовта анілінова фарба, одеколон або спирт, пористий папір.

Інструкційна карта 4

Фарбування манної крупи

  1. Насипати трохи манної крупи на пористий папір.
  2. У скляній баночці розвести жовту анілінову фарбу (можна взяти кондитерську фарбу), добавити до неї кілька крапель спирту.
  3. На манну крупу покласти трохи фарби і добре розтерти.
  4. Дати крупі підсохнути.

V. Підсумки заняття.

Оцінювання роботи учнів. Прибирання робочих місць.

Домашнє завдання. Підготувати тканину і необхідні матеріали для виготовлення польових квітів.

Урок 3. Викрійки для виготовлення квітів, їх розмітка.
Правила розкладання деталей квітів на тканині
та розкроювання. Правила безпечної праці. Виготовлення польових квітів

Мета.     Ознайомити учениць з різними видами викрійок для виготовлення штучних квітів, послідовністю їх виконання, правилами безпечної праці. Навчити виготовляти польові квіти. Виховувати старанність, працелюбність, увагу під час виконання практичних завдань.

Ключові слова. Викрійка, шаблон, квітка, гофрування, будова квітки, розкрій, серцевина квітки, суцвіття.

Наочність: інструкційні карти, шаблони квітів, штучні квіти, кольорові ілюстрації з журналів.

Обладнання і матеріали: тканина, шпильки, олівці, дроти, вата, нитки, картон, фарби, шило, дерев’яний брусок.

План заняття

  1. Будова квітки.
  2. Основні методи виготовлення штучних квітів.
  3. Організація робочого місця та санітарно-гігієнічні вимоги.
  4. Правила безпечної праці при роботі з ножицями та шпильками.
  5. Виготовлення польових квітів.
  6. Практична робота. Розкроювання деталей польових квітів, виготовлення для них серцевини, підфарбовування пелюсток.

Хід заняття

І. Організаційна частина

ІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності

Учням ставляться запитання, пов’язані з повторенням теми, опрацьованої на попередньому занятті.

1. Які ви знаєте основні та допоміжні матеріали для виготовлення штучних квітів?

2. Яким вимогам повинен відповідати клей?

3. Для чого підфарбовувати штучні квіти? Чим?

ІІІ. Формулювання теми і мети заняття. Пояснення нового матеріалу

1. Будова квітки.

Для того щоб виготовлені штучні квіти були подібні до живих, потрібно знати будову квітів, якого вони бувають кольору, яка у них середина, які пелюстки і як вони розміщені.

З біології ви знаєте, що рослини, які цвітуть хоч раз протягом життя, називаються квітковими. Всі рослини мають органи: корені і пагони. Пагоном називають стебло з розміщеними на ньому листками і бруньками. На пагонах можуть розвиватися квітки. Квітка — це видозмінений пагін, на місці якого достигає плід з насінням або однією насіниною. Порівнюючи квітки різних рослин, можна виявити подібність у їхній будові. Розглянемо будову квітки.

Мал. 14. Будова квітки.

1— квітконіжка;

2 — квітколоже;

3 — чашолисток чашечки;

4 — тичинка;

5 — пелюстка;

6 — маточка.

Квітка розвивається на квітконіжці, що розширюється в квітколоже. На ньому формуються всі інші частини квітки. У квітці привертає увагу яскраво забарвлений віночок, що складається з пелюсток. Нижче віночка міститься чашечка із зелених листочків — чашолистків. Віночок і чашечка — це оцвітина, що захищає внутрішні частини квітки від пошкоджень. Головні частини квітки — маточка і тичинки. Тичинки розміщуються в одне або кілька кіл уздовж внутрішнього краю оцвітини. Кожна тичинка утворена ти­чинковою ниткою і пиляком, на якому міститься пилок.

Кількість тичинок у квіт­ках коливається від однієї (наприклад, у канни), до кількох сотень (наприклад, у півонії). Маточка має приймочку, стовпчик і зав’язь. Усередині нижньої частини міс­тяться насінні зачатки. З них після цвітіння розвивається насіння, а із зав’язі — плід. Більшість рослин має квітки, у яких є і тичинки, і маточки. А в деяких рослин одні квітки мають тільки маточки — маточкові квіти, а інші — тільки тичинки — тичинкові квіти. Маточок у різних видів рослин теж буває від однієї (наприклад, у яблуні, соняшника) до кількох десятків (наприклад, у жовтцю, суниць).

Квіти за розмірами бувають великими і дрібними. Великі квітки зазвичай розташовані на рослині поодиноко (наприклад, у тюльпана, маку). Дрібні ж квітки, навпаки, здебільшого зібрані у групи (наприклад, у калини, конвалії).

Сукупність квіток, розташованих на спільній осі, називають суцвіттям. Це групи квіток, розміщених близько одна до одної в певному порядку. За характером галуження головної осі та розміщенням квіток розрізняють прості й складні типи суцвіть. До простих суцвіть належать, наприклад, китиця, колос, щиток, зонтик, го­ловка, кошик, початок, сережка. Складні суцвіття становлять собою сукупність простих суцвіть, зібраних на спільній осі. До них відносять, наприк­лад, складний колос, волоть, складний щиток, складний зонтик.

 

Мал. 15. Суцвіття: 1) китиця; 2) зонтик; 3) початок; 4) головка; 5) колос;
6) щиток; 7) кошик; 8) складний зонтик; 9) складний колос.

Отже, знаючи будову квітів, їхнє розміщення на рослині ми зможемо правильно скласти квіточку, гілочку, щоб вони виглядали більш природніше.

2. Основні етапи виготовлення штучних квітів:

  • вирізування деталей;
  • гофрування листя і пелюсток;
  • складання квітки;
  • складання гілки чи букета.

Для виготовлення штучних квітів потрібно мати викрійки окремих частин квітки. Викрійки роблять із живої квіточки. Для цього квітку обережно розбирають на окремі частини, кладуть на папір ватману, накривають листком пористого паперу і залишають на добу під пресом. Потім прес знімають і по пористому папері проводять теплою праскою. Після цього листя, пелюстки якого приклеїлись до ватману, вирізають гострими ножицями. Отримані деталі кладуть на тонкий картон, обводять олівцем і вирізають.

Викрійки (шаблони) нумерують і на кожній проставляють їхню кількість для даної квітки. Зберігають викрійки в окремих конвертах з написом назви квітки і кількості деталей.

Контури деталей по викрійках обводять на тканині гострим простим олівцем і вирізають. Вирізати потрібно так, щоб слід від олівця залишався за ножицями, оскільки інакше деталь збільшиться в розмірі. При викроюванні частин квітки середина деталі кладеться по косій нитці.

Гофрування деталей проводиться за допомогою бульок і різців. Деякі квіти, як, наприклад, жоржина, мак, гофрують руками, без інструментів.

Жилки на пелюстках і листках проводять за допомогою різців. Перед гофруванням віночки і круглі підклейки-чашечки необхідно проколоти шилом у середині. Як обмотують дріт ми вже вивчали на першому уроці.

Для складання квітки потрібно заготовити пелюстки, тичинки, маточки, бутони і листки, а для деяких рослин, що в’ються, — і вусики.

Щоб штучна квітка нагадувала живу, потрібно, крім віночка, правильно передати її тичинки і маточку, які у різних квітів бувають різні за формою, розмірами, забарвленням. Під час виконання викрійки з живої квітки слід записати, намалювати, або сфотографувати її серцевину.

Тичинки виготовляють так: беруть добре накрохмалені котушкові нитки № 10 білі, чорні або кольорові, дивлячись, які потрібні тичинки, їх намотують на пальці або на смужку картону стільки раз, скільки потрібно тичинок, знімають, зв’язують їх у пучок і рівно підрізають (мал. 16).

Мал. 16. Виготовлення тичинок Мал. 17. Прикріплення тичинок
до стебла

Щоб передати пилок на тичинках, кінці пучка трохи змазують клеєм і вмочують у підфарбовану манну крупу, кольоровий порошок, у золу, якщо потрібно зробити сірі тичинки, в мелену каву, якщо потрібні коричневі тощо.

Для прикріплення тичинок до стебла пучок зв’язують посередині тонким дротиком і його кінці загинають униз. Кінець дротика закручують під пучком навколо стебла (мал. 17) і міцно зав’язують ниткою вище основи, щоб пучок не розпався.

Тичинки заготовляють заздалегідь і зберігають в окремих коробочках з написом. У деяких квітів багато тичинок, вони утворюють серцевину, яку легко передати. Можна замінити нитки ватою відповідного кольору, обмазати її клеєм і обсипати кольоровою манною крупою або кольоровим порошком.

Складання квітки проходить у з’єднанні пелюсток, тичинок і маточок в окрему квіточку, а потім прикріплення квітів, бутонів і листків — на основне стебло.

Ознайомлення з організацією робочого місця, санітарно-гігієнічними вимогами та правилами безпечної праці під час розкроювання

Організація робочого місця та санітарно-гігієнічні вимоги:

1)       звільнити робочий стіл від непотрібних у даний час предметів;

2)       протерти його вологою тканиною;

3)       приготувати необхідні матеріали та інструменти (деталі викрійки, тканину, ножиці, олівець, лінійку, шпильки);

4)       розкрій проводити сидячи, так, щоб світло падало на робочу поверхню зліва або спереду;

5)       працюючи, роботу слід тримати на відстані 25–30 см від очей;

6)       через кожні 40–50 хв роботи необхідно робити перерву на 10–15 хв, щоб не втомлювались очі;

7)       вирізані деталі потрібно зберігати в окремих конвертах із написом назви квітки і кількості деталей.

Правила безпечної праці під час  роботи з ножицями та шпильками:

1)       зберігати ножиці із зімкнутими лезами в спеціально відведеному місці;

2)       розрізаючи тканину, вузьке лезо ножиць розмістити під тканиною;

3)       притримуючи тканину, пальці лівої руки повинні перебувати на безпечній відстані від ножиць;

4)       передавати ножиці кільцями вперед, тримаючи за зімкнуті леза;

5)       шпильки зберігати в подушечці;

6)       викрійку приколювати до тканини шпильками в одному напрямку —гострими кінцями від себе;

7)       обережно поводитись із шилом, не підносити його до очей.

Перед розкроєм тканину прасують, щоб вона була рівною після підкрохмалювання. Потім її настилають. Якщо тканина тоненька, то можна її скласти у кілька шарів і, обвівши деталі квітки олівцем, вирізати їх кілька одразу. Підготовлену викрійку прикладають до тканини так, щоб економно використати матеріал. Спочатку на тканину розкладають великі деталі, а потім —дрібні.

4. Виготовлення польових квітів

Діти, відгадаймо, про які квіти йдеться в загадках:

Стоїть дуб повен круп.

Повна діжка жита п’ятачком накрита.

Під одним ковпаком сімсот козаків.

Так, це мак. Мак — давня рослина. Його красиві, яскраві квіти завжди привертали увагу людей. Про це свідчить насіння маку, знайдене на місцях стоянки первісних людей.

Розцвіли червоні маки
Вранці по росі.
Я піду і назриваю маків для краси.
А тоді найкращу квітку в коси заплету.
А сама посеред поля маком зацвіту.

Римляни присвятили цю квітку богу снів Морфею. Доторкнувшись до людини квіткою маку, Морфей приносить їй спокійні сни. Відомо багато видів маку. Кожна маківка-голівка містить близько 300 тис. насінин. Мак має лікувальні властивості. З насіння маку виготовляють олію. Олійні сорти цієї рослини культивують також в Україні. Макова олія використовується як харчовий продукт, у фармакології — для виготовлення фарб, лаків, мила. Насіння маку дуже корисне: 100 г його містить 550 калорій. Воно широко використовується в кондитерських виробах. А це що за квіточка?

На стрункій високій ніжці,
Біля річки на лужку,
У хустині-білосніжці
Стрів я квіточку таку.
Ясним оком жовтуватим
Усміхнулася мені,
Я хотів її зірвати,
А бджола сказала: «Ні!»

На цю квітку з білосніжним віночком-хустинкою і яскраво-жовтим очком можна натрапити і в лузі, і в полі, і біля дороги. Якщо мак мовою квітів означає красу, молодість, то ромашка — кохання і мир, уособлення чистоти. Люди давно переконалися в лікувальних властивостях ромашки.

Не можна не згадати про ще одну польову квіточку — волошку. У народі існує легенда про цю синьооку красуню.

Якось небо дорікнуло польовим рослинам у невдячності:

— Багато квітів вітають мене своїми пахощами, своїм таємничим шепотом. Тільки ви невдячні, мовчите й на мене не дивитесь. А я ж напуваю вас дощиком, зігріваю сонечком.

— Ні, ми не такі, — відповіли квіти польові.

— Ми дуже тобі вдячні, але не вміємо про це сказати.

— Гаразд, якщо ви не можете піднятися до мене, то я прихилюся до вас. І небо попросило землю виростити серед колосків клаптики його самого. Так небесна блакить розлилася серед золотих хлібних ланів. І колоски змогли нахилятися до блакитних квіток, пестити їх, розповідати про свою любов до синього неба. Може, тому, що волошки — небесні очі на землі, її квітами люди лікують хвороби очей?

А в стерні — волошки,
Сині, синьозорі,
І такі дрібненькі —
Слізки росяні.
Назривав їх трошки.
Це волошки? — Зорі!
Ниточки тоненькі — мрії весняні.

З метою економії часу клас розбиваємо на три групи. Кожна група виготовлятиме одну із трьох польових квітів: ромашку, волошку і мак. Потім із цих квітів ми складатимемо композиції, будемо плести український національний віночок.

IV. Узагальнення знань учнів

Практична робота

Розкроювання деталей польових квітів, виготовлення для них серцевини, підфарбовування пелюсток

Обладнання і матеріали: тканина, викрійки, шпильки, простий олівець, обмотані дроти, вата, кольорова манна крупа, накрохмалені нитки, картон, фарби, шило, дерев’яний брусок.

 Інструкційна карта 5

Розкроювання деталей ромашки.

  1. Для виготовлення ромашки потрібно узяти накрохмалену щільну бавовняну тканину або шовкове полотно білого чи жовтого і зеленого кольорів.
  2. Викрійка ромашки складається із 5 деталей: двох кіл а і б для віночків квітки і бутона, двох кіл в і г для підклейок і листка д (мал. 19).
  3. Кола а і б накласти на накрохмалену тканину білого чи жовтого кольору, обвести по контуру тоненько підточеним олівцем.
  4. Акуратно вирізати так, щоб слід від олівця залишався за ножицями. Кількість кіл викроюють із розрахунку по два кола, а на віночок більшої квіточки, по два кола б на віночок меншої квіточки і одне коло б на бутон.
  5. Із зеленої підкрохмаленої тканини вирізати кола в і г, листок д із розрахунку два кола в на підклейку квітів, одне коло г на підклейку бутона і 3–4 листки д.
  6. Вирізані кола а скласти вчетверо, надрізати посередині і кожну половинку знову надрізати посередині. У такий спосіб отримали віночки із 16 пелюсток для великої квітки (мал. 18). у такий же спосіб вирізати віночки для бутона і маленької квітки із кола б;
  7. У такий же спосіб вирізати віночки для бутона і маленької квітки з кола б;
  8. Краї пелюсток заокруглити і на кожній з них зробити невеликий виріз;
  9. Покласти віночок на дерев’яний брусок і в його центрі проколоти шилом отвір;
  10. Зелені підклейки в і г скласти вчетверо — кожну окремо — і вирізати на них дрібні зубчики;
  11. Посередині підклейки шилом проколоти отвір.

 

Мал. 18. Вирізування віночків

 

Мал. 19. Викрійки деталей ромашки

Інструкційна карта 6

Виготовлення серцевини ромашки.

  1. Для стебла узяти обмотаний зеленим гофрованим папером дріт завдовжки 15 см.
  2. Для серцевини слід узяти трохи яскраво-жовтої пофарбованої вати і туго закрутити її посередині дротом, кінці якого відігнути вниз (мал. 20).
  3. Вирівняти вату, відрізати нерівності ножицями.
  4. Змазати вату клеєм, вмочити у жовту манну крупу.
  5. Готову серцевину можна по краях підфарбувати оранжевою фарбою.

 

Мал. 20. Виготовлення серцевини ромашки

Інструкційна карта 7

Розкроювання і підфарбовування деталей маку.

  1. Для виготовленню маку можна брати накрохмалену тканину всіх кольорів і відтінків, крім синіх і голубих. Для пелюсток краще брати батист або шовк, а для листків — сатин.
  2. Викрійка маку (мал. 21) складається із п’яти деталей: пелюстки а, пелюстки б для бутона, зеленої підклейки в, яку наклеюють на голівку маку замість маточки, і листка г.
  3. Для однієї квітки маку і бутона потрібно вирізати чотири пелюстки а для квітки, два пелюстки б для бутона, одну зелену підклейку в і по два листки г.
  4. Сухі пелюстки червоного маку біля основи підфарбувати чорною тушшю (мал. 22), а білого і рожевого маку — фіолетовою тушшю.
  5. Узяти шматок вати і закрутити його кінцем дроту завдовжки 15 см так, щоб волокна вати йшли в горизонтальному напрямку (мал. 23).
  6. Закріпивши дріт, кінці вати з’єднати й утворити з неї кульку.
  7. Обгорнути кульку з вати зеленим гофрованим папером і зав’язати внизу чорною ниткою № 10.
  8. Не відриваючи нитку, переплести нею головку маку через середину, щоразу закріплюючи вузлом.
  9. Зайвий папір обрізати.
  10. Тичинки зробити із товстих накрохмалених вишивальних чорних ниток завдовжки 6 см.
  11. Кінці ниток на 1 см умочити у клей, а відтак — у білу манну крупу.
  12. До серцевини маку тичинки прив’язати нитками так, щоб вони знаходились вище від голівки (мал. 24). У червоних маках пилок на тичинках роблять білий, а у світлих — зелений або жовтий.

Інструкційна карта 8

Виготовлення серцевини маку.

 

Мал. 21. Квітка маку і його викрійка Мал. 22. Підфарбовування
пелюсток маку
Мал. 23. Виготовлення серцевини маку Мал. 24. Прикріплення тичинок маку до голівки

 

 

Інструкційна карта 9

Виготовлення викрійки волошки та її серцевини.

  1. Квіти волошки можна викроювати з однотонного крепдешину, батисту, майї, синього чи блакитного кольору.
  2. Викрійка складається з віночка а і листка б (мал. 25).
  3. Для виготовлення однієї квіточки потрібно вирізати два віночки і чотири листочки б.
  4. Тичинки виготовити із чорних або синьо-голубих накрохмалених ниток. Нитки 10 разів намотати на два пальці.
  5. Закріпити нитки посередині дротом, підрізати кінці.
  6. Кінці ниток змазати клеєм і вмочити у золу або в зубний порошок, щоб голівка мала сірий чи білий колір.

Мал. 25. Викрійка волошки

V. Підсумки заняття.

Оцінювання робіт учнів. Прибирання робочих місць.

Завдання додому. Підготувати деталі квітів для обробки інструментами.

Урок 4. Букет. Характеристика і призначення. Форма
букета. Поняття про аранжування штучних квітів.
Технологія надання об’ємної форми деталям квітів гарячим інструментом. З’єднання усіх елементів квітки

Мета.     Ознайомити учнів з видами букетів, їхньою формою і призначенням, дати поняття про аранжування квітів. Навчити надавати квітам об’ємної форми за допомогою гарячих інструментів. Виховувати акуратність, естетичний смак.

Ключові слова. Букет, аранжування квітів, суцвіття, форма букетів, композиція, групування квітів, лінії в букеті, об’ємна форма деталей, бульки, гофрування, різці.

Наочність: ілюстрації з журналів, зразки штучних квітів, інструкційні карти.

Обладнання: різці, бульки, гума, шило, клей, дроти, шаблони, викрійки, електрична плитка.

План заняття

  1. Історичні відомості про складання букетів.
  2. Характеристика букета.
  3. Форма букетів і композицій.
  4. Групування квітів.
  5. Лінії в букеті.
  6. Аранжування штучних квітів.
  7. Практична робота. Технологія надання об’ємної форми деталям квітів гарячим інструментом.

Хід заняття

І. Організаційна частина

ІІ. Методичні рекомендації

Учні, заздалегідь дізнавшись про різні форми букетів, лінії в букеті на заняття приносять листівки, книги, журнали із зображеннями букетів і квіткових композицій. Під час уроку вони обговорюють як, кому і в якому випадку слід дарувати квіти, які квіти краще вибрати, якої форми має бути букет, як згрупувати квіти в букеті.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Букет

Букет — це найбільш поширена форма квіткового виробу. У перекладі з французької мови це слово означає «красиво зібрана група квітів». Букети з квітів увійшли в побут людини порівняно недавно. У Франції букети спочатку складали із прив’язаних до дроту або насаджених на нього квіток, унаслідок чого квіти швидко втрачали свіжість. Пізніше в моду увійшли маленькі букетики-бутоньєрки — із запашних рослин. Їх носили встромленими у петельки камзолів. В епоху Відродження букети були мало поширені. Захоплювались ними переважно чоловіки з вищого світу, в основному завдяки їхньому аромату.

Букети великих і малих розмірів з різних за забарвленням і формою квіток з’явились на початку ХVIII ст. Відтоді почало бурхливо розвиватися мистецтво створення букетів. У другій половині цього століття букет набув складнішої форми, і для його створення стали потрібними певні знання і майстерність. Протягом усієї історії існування букетів їхня форма не раз змінювалась.

У середині XIX ст. в Європі, особливо в Німеччині й Австрії, був поширений стиль бідермейер. Букети в цьому стилі були круглої форми, плоскі або випуклі, зі значної кількості квітів, які дуже щільно прилягали голівками одна до одної, їх укладали в спеціальні підбукетниці — «портбукети», які оздоблювали манжетками з мережива, бантами, стрічками (мал. 26).

 

Мал. 26. Букет у стилі бідермейер

 

Мал.27. Букет у стилі модерн

На початку ХХ ст. дуже поширеним був стиль модерн (мал. 27).

Пригадайте, що було характерне для цього стилю. Які використовували квіти? (Іриси, орхідеї). Які ви ще знаєте стилі складання квіткових композицій? (Бароко, рококо, класичний стиль).

Стиль бідермейер прикрашав штучними квітами шляпки, парасольки, накидки, спідниці. Бархатні братки, які стали знамениті в російській культурі завдяки опису Л. Толстим Анни Кареніної на балу, — теж частина цього стилю.

2. Характеристика букета

Добір квітів і зелені для букета залежить від його призначення, пори року і періоду цвітіння декоративних рослин.

Також краса букета значною мірою залежить від того, які квіти використані при його складанні, від їхнього забарвлення, форми і розміщення. Квіти бувають одиночні (тюльпан, нарцис, кали), зібрані в суцвіття, наприклад, колосоподібні (гіацинти, гладіолуси), волотеві (дзвіночки), гроноподібні (дельфінії), а також зібрані на видовженому твердому стеблі або в суцвіття круглої зонтичної форми (примула). Поєднання різних суцвіть створює приємний для очей контраст.

При розміщенні квітів у букеті слід враховувати і їхні розміри. Великі квіти (півонії, троянди, жоржини) завжди доцільніше ставити на найвиднішому місці, у центральній частині букета, а дрібніші — на задньому плані. Цим підкреслюється ефект об’ємності й створюється ілюзія перспективи.

Дуже великі і дуже маленькі квіти, як наприклад, гладіолуси й фіалки, не можна поєднувати в одному букеті.

3. Форма букетів і композицій

Більшість букетів мають просту форму, незначну кількість квітів і їхнє природне розміщення. Форма залежить у першу чергу від виду квітів і призначення букета. Букет може бути круглий (а), односторонній (б), плоский (в) (мал. 28).

Круглий букет призначений для оглядання його з усіх боків. Він може мати кулеподібну, конічну, циліндричну, округлу, спіралеподібну й інші форми. Для виготовлення красивого букета беруть квіти, стебла яких однакові завдовжки, у центрі розміщують квіти із прямими квітконосами, а із країв — м’яко вигнуті або ті, що звисають. Зелень розміщують так, щоб вона не закривала квіти. В односторонньому букеті, який складають для огляду з одного боку, на задньому плані ставлять високі квіти, а на передньому — коротші. Розміщують такі букети біля стіни.

Плоскі букети відрізняються від круглих своєю оригінальністю, приплюснутою формою.

За розміром букети бувають маленькі, середні і великі (мал. 28 г, д, е ).

Розрізняють декілька основних форм квіткових композицій, їхні загальні обриси можуть бути круглими, напівкруглими, овальними, трикутними, у формі півмісяця. Яку форму вибрати, підказують самі рослини, їхня будова, характер суцвіть. Якщо є багато квітів, найчастіше користуються круглою чи напівкруглою формою. Такі композиції складають з айстр, ромашок, фіалок, волошок, маків, нагідок. Вони гарно прикрашають кімнату чи окремий куток, журнальний столик тощо. Їх також використовують і для невеличких букетів для наречених (троянди, лілії, гіацинти, фрезія), або в односторонніх подовжених букетах.

Вишукані стрункі подовжені суцвіття (ірисів, гладіолусів), красиво дивляться в букетах овальної форми. Композиції трикутної форми використовують для оформлення банкетних залів, стола президії. Для цього підійдуть тюльпани, гвоздики, кали (мал. 29).

 

Мал. 28. Різні види букетів. За формою: а — круглі, б — односторонні, в — плоскі. За розміром: г — міні-букетики, д — середні, е — великі.

 

Мал. 29. Форми букетів і композицій: а) кулеподібна; б) овальна; в), г) трикутна симетрична; д) трикутна однобічна; е) серпоподібна; ж) вертикальна; з) зиґзаґоподібна,
або лінія Хогарта в букеті.

4. Групування квітів

Групування — це зв’язок окремих форм, елементів в одне ціле. Розміщувати квіти у букеті, композиції, корзині можна симетрично й асиметрично.

Симетричне розміщення — це коли дві однакові частини перебувають по обидва боки від центральної осі, тобто цілком зберігаються їхня форма, конфігурація, величина, колір (мал. 30 а).

Асиметричне розміщення (нерівномірне) — коли композицію будують, виходячи із природного характеру росту рослин (мал. 30 б). Такі композиції мають більш вільний вигляд, дають більше простору для творчості, фантазії. Асиметричні композиції мають чіткий, урівноважений характер.

 

Мал. 30. Розміщення і групування рослин: а — симетричне, б — асиметричне розміщення, в — замкнута, г — вільна група, д — симетричне,
е — асиметричне групування.

Розрізняють також замкнуті групи (мал. 30 в), коли рослини розміщені впритул одна до одної; і вільні групи (мал. 30 г), де рослини розміщені вільно, тобто природніше.

На мал. 30 д) і е) показано симетричне й асиметричне групування букетів.

5. Лінії в букеті

Лінія — одна з найважливіших зображувальних форм. Лінії створюють межу між різними площинами, предметами, формами. Серед прямих ліній розрізняють три основні: горизонтальну, вертикальну і діагональ. Навіть ці найпростіші лінії можуть відображати певні людські відчуття. Так, горизонтальна лінія найбільш спокійна, вертикальна, направлена угору, до сонця, світла, надає динамічності і святковості. Діагональ може йти вгору і вниз.

 

Мал. 31. Лінії в букеті

Рослинний світ такий різноманітний, що серед його представників можна знайти таких, обриси яких допоможуть скласти своєрідний лінійний малюнок композиції (мал. 31).

Наприклад, прямі вертикальні лінії в ірисів, маку, рогози, коров’яку. У інших рослин (кала, лілії) прямі вертикальні стебла закінчуються яскравою квіткою чи суцвіттям. Такі композиції урочисті, створюють гарний настрій.

Стебла або листя гвоздики, тюльпана, гербери утворюють плавно зігнуті висхідні лінії. Стебла рослин, направлені униз, утворюють спадні лінії. Це деякі хвойні, гілочки верби, берези. Композиції з такими «плакучими» стеблами створюють враження смутку. Щоб пом’якшити це враження, у букетах поруч розміщують квіти із прямим, вертикальними стеблами — гвоздики, кали, троянди.

6. Мистецтво аранжування штучних квітів

Мистецтво квіткового аранжування з давніх-давен розвивалося як народна творчість. Квітникарі відшукують усе нові форми квіткових виробів, удосконалюється майстерність складання букетів, розширюється тематика створення композицій.

До мистецтва аранжування квітів належать і майстерність створення букетів із засушених рослин і штучних квітів.

Букети із штучних квітів потрібно складати так, щоб вони були красиві й вишукані, краще їх робити невеликими. За основу беруть дві-три крупні квітки і до них додають кілька інших квітів, термінах цвітіння яких збігаються. Великі квіти — лілії, півонії, жоржини, хризантеми, іриси, гладіолуси —мають кращий вигляд, коли вони самі.

Найкраще скласти букет із 5–7 квітів одного виду, доповнивши їх зеленню. Дрібні квіти — конвалії, фіалки, незабудки, нарциси — виграють у змішаних букетах, але їх не можна складати з більш ніж трьох-чотирьох видів квіток. Так, наприклад, для польового букета можна взяти ромашки, волошки, маки, незабудки, зелень.

Для бутоньєрок беруть одну-дві невеликих або три-п’ять зовсім маленьких квіток, декорують зеленими листочками або дрібнолистою гілочкою. Красиві бутоньєрки з польових квітів, пахучого горошку, братиків, конвалії, фіалок, гвоздик.

Букети або окремі квіти слід ставити у відповідні вази. Ваза для штучного букета повинна добиратися з неменшою старанністю, ніж для живого. Але, на відміну від живих рослин, варіантів оформлення штучних квітів значно більше. Оскільки штучним квітам вода непотрібна, посудини, у яких вони розміщуються, можуть бути прорізними, плетеними, виготовленими з неопаленої глини або світлого дерева.

Дизайнер (людина, яка займається оформленням інтер’єру) може використовувати різноманітні матеріали, які підходять для конкретного інтер’єру. Також є чимало красивих настінних кашпо і горщиків.

У сприйнятті композиції неабияку роль відіграє форма вази і фактура матеріалу, з якого вона виготовлена. За формою вази бувають: симетричні й асиметричні, витягнуті, конічні, з відігнутими краями, круглі, низькі, високі.

У вузьких вазах гарний вигляд мають квіти з видовженими стеблами. Вази конічної форми використовують для високих рослин, які мають міцне стебло. У них стебла можна ставити похило.

У вази з відігнутими краями ставлять крупні квіти.

Круглий або овальний букет краще поставити у вазу круглої форми.

За фактурою матеріалу, вази бувають скляні, керамічні, з кольорового металу чи сплаву. Для скла, кришталю добре підходять квіти однотонні, з ніжним забарвленням, величні троянди, кали, гвоздики. У керамічному посуді гарно дивляться цинії, польові квіти, нагідки.

Невдало вибрана ваза може позбавити букет усієї його принадності. Не можна, наприклад, великий букет ставити у маленьку вазу або маленький букет — у велику. Не слід також допускати, щоб силует вази збігався з силуетом букета, бо при цьому порушується гармонія ліній і квіти втрачають привабливість.

Оригінальною вазою для квітів може служити химерний корч чи корінь дерева, трутовика або кора, корзинки з берести, верби і навіть камінь: туф, вапняк, пісковик, черепашник. У заглиблення такої вази ставлять баночку і у неї поміщають букет. Особливо гарні у «природних» вазах незабудки, фіалки, конвалії, ромашки, польові квіти.

 

Мал. 32. Вази, виготовлені з природного матеріалу: а) з корча; б) із м’якого каменю; в) з бамбука; г) із гриба-трутовика; д) з берести; е) сплетені з лози.

Такі квіти, як іриси, гладіолуси, маки, хризантеми, флокси слід ставити у високі вузькі вази. Букети із троянд, гвоздик, красиво дивляться в низьких широких вазах. Польові квіти мають гарний вигляд у глиняних глеках. Конвалії, незабудки і фіалки потрібно ставити в низькі маленькі вазочки.

Слід також брати до уваги те, у якому приміщенні і в якому місці будуть поставлені квіти. Букет і ваза повинні відповідати інтер’єру приміщення.

ІV. Узагальнення знань учнів

Обговорення вивченого матеріалу.

V. Завдання для самостійного вивчення

Прочитати і записати в зошит правила безпечної праці під час користування нагрівальними приладами і гарячими інструментами.

  1. Перевірити надійність заземлення корпусу електричної плитки.
  2. Перевірити чистоту нагрівальної поверхні. За наявності решток тканини почистити і помити її.
  3. Перевірити наявність гумового килимка на підлозі.
  4. Не залишати включене обладнання без нагляду.
  5. Обережно ставити нагріватись на електричну плиту бульки, щоб вони не скотились. Стежити, щоб інструменти не перегрілись і не спалили тканину деталей квітів.
  6. Перед гофруванням спробувати інтенсивність нагрівання інструментів на клаптику тканини.
  7. Нагріті різці, бульки і прес-форми брати тільки за дерев’яну ручку. Гофрувати деталі квітів на гумових подушках, обгорнутих чистою тканиною.
  8. Гарячі інструменти ставити на спеціальну підставку.
  9. Увімкнути електричну плитку за 15–20 хв до закінчення роботи і використати енергію збереженого тепла.

Практична робота

Технологія надання об’ємної форми деталям квітів гарячим інструментом

Обладнання та матеріали: різці, бульки, гумові подушки, електрична плитка, шило, клей, деталі квітів, дроти.

Інструкційна карта 10

Гофрування і складання ромашки.

  1. Прогофрувати на твердій гумі подвійним різцем пелюстки ромашки від краю до середини віночка (мал. 33).
  2. Листки відгофрувати на твердій гумовій подушці одинарним різцем з виворітного (а), а потім з лицевого (б) боку, відступивши на 1 мм від проведеної жилки.
  3. Обмотаний папером дріт змазати клеєм і приклеїти посередині прогофрованого листка з виворітного боку.
  4. З лицевого боку вздовж дроту провести подвійним різцем середню жилку (в) (мал. 35).
  5. На стебло із серцевиною ромашки надіти перший віночок, проколотий посередині шилом.
  6. Приклеїти віночок до серцевини.
  7. Другий віночок підклеїти так, щоб пелюстки його перебували між пелюстками першого віночка (мал. 34).
  8. Зелену підклейку витиснути булькою на м’якій гумі у вигляді чашечки.
  9. Підклейку змазати клеєм, надіти на дріт і підклеїти під пелюстками (мал. 36).
  10. Дріт обмотати зеленим гофрованим папером, водночас прикріпивши листки.
  11. Виготовити бутон. Узяти один віночок, надіти його на дріт, змазати клеєм, притиснути до серцевини, приклеїти підклейку.
  12. Зібрати гілочку. До кінця дроту-стебла прикріпити ниткою найбільшу ромашку, потім бутон, маленьку ромашку і листки.
  13. Дріт обмотати зеленим папером, кінці підклеїти.
  14. Готова квітка — див. фото № 6 на вставці.
Мал. 33. Гофрування пелюсток
ромашки
Мал. 34. Збір квіточки ромашки

 

Мал. 35. Гофрування листка: а — з вивороту, б — з лиця,
в — проведення середньої жилки
Мал. 36. Гофрування підклейки і прикріплення її до квітки

Інструкційна карта 11

Гофрування і складання маку.

  1. Кожну пелюстку маку а і б прогофрувати пінцетом або гарячим одинарним різцем спочатку з одного, а потім з другого боку.
  2. Складочки робити до центру (мал. 37).
  3. Підклейку в булькувати гарячою булькою на м’якій гумі.
  4. Приклеїти підклейку разом на підготовлену серцевину маку (мал. 38).
  5. До серцевини прив’язати пелюстки, розмістити їх одну проти одної (мал. 39)
  6. Опустити квітку вниз і у деяких місцях підклеїти пелюстки.
  7. Бутон виготовити так, як квітку, з вати, але більш подовженої форми. Змазати його клеєм і обсипати зеленим порошком із потовченого графіту зеленого олівця.
  8. Коли бутон висохне, розрізати його по вертикалі на 1,5 см і змазати розріз клеєм.
  9. У розріз вставити дві маленькі прогофровані пелюстки в (мал. 40).
  10. Листки прогофрувати на твердій гумі одинарним різцем і приклеїти до них дріт завдовжки 20 см.
  11. Готовий бутон прикріпити вище квітки, одночасно прив’язавши листки.
  12. Усе стебло обгорнути смужкою зеленого паперу.
  13. Готова квітка — див. фото № 7 на вставці.
Мал. 37. Гофрування пелюсток маку Мал. 38. Гофрування підклейки і наклеювання її на серцевину і голівку маку
Мал. 39. Прикріплення тичинок і пелюсток до голівки маку Мал. 40. Виготовлення бутона маку

Інструкційна карта 12

Гофрування і складання волошки.

  1. Пелюстки а прогофрувати подвійним різцем на твердій гумі, від краю до середини.
  2. На обгорнутий дріт із серцевиною надіти віночок, пелюстки якого загнуті вгору.
  3. Другий віночок змазати всередині клеєм і підклеїти до першого так, щоб пелюстки були загнуті вниз і перебували у розрізі між першими зубчиками.
  4. Під квіткою стебло обмотати зеленою ватою.
  5. До основної квітки прикріпити кілька напіврозпущених квіточок і бутонів.
  6. Листки б роблять без дроту і прив’язують до стебла на відстані 5–6 см один від одного.

ІV. Підсумки заняття.

Виставлення оцінок. Прибирання робочих місць.

Домашнє завдання. Приготувати необхідні матеріали та інструменти для виготовлення корзинки з фіалками.

Урок 5. Композиції із штучних квітів, їх призначення
та використання. Принципи складання композиції.
Складання простих композицій із штучних квітів.
Виготовлення фіалки і дрібних трояндочок

Мета.     Ознайомити учнів із принципами складання композицій із квітів. Навчити складати букети, корзинки з квітами. Розвивати художній та естетичний смаки. Виховувати бережливе ставлення до природи.

Ключові слова. Масштабність, групування, симетрія, лінія, форма, пропорції, колір, рівновага, контраст, фон, світло, тіні, букет, вінок, корзина, гірлянди.

Наочність: інструкційні карти, журнали, листівки.

Обладнання та інструменти: тканина, викрійки квітів, ножиці, дроти, папір, бульки, різці, гума, електроплитка, манна крупа, шило, клей.

План заняття

  1. Принципи складання композицій.
  2. Основні форми композицій із квітів.
  3. Композиції із штучних квітів, їх призначення.
  4. Практична робота. Виготовлення корзинок із фіалками та трояндами. Складання букета з польових квітів і віночка.

Хід заняття

І. Організаційна частина

ІІ Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності

Повторення попередньої теми проводиться у формі бесіди за запитаннями.

  1. Від чого залежить краса букета?
  2. Що слід враховувати при розміщенні квітів у букеті?
  3. Розказати про мистецтво аранжування квітів у букеті.

Дві учениці працюють із картками-завданнями.

Картка 1

  1. Що таке квіткова композиція?
  2. Яке розміщення квітів, зображене на мал. 41?

 

Мал. 41.

  1. Що можна сказати про букети в, г на цьому малюнку?
  2. Які бувають букети за формою і за розміром?
  3. Від чого залежить форма букета?
  4. Описати форми букетів і композицій, зображених на мал. 29.

Картка 2

ІІІ. Формулювання теми і мети уроку. Пояснення нового матеріалу

1. Принципи складання композицій

У наш час говорять про аранжування квітів — як про мистецтво. У квітковій композиції можна знайти конкретний образ, інколи не менш виразний, ніж у картині.

Ви вже знаєте, що букет — це складання квіткових композицій. Під композицією розуміють побудову цілісного твору, всі елементи якого перебувають у взаємній гармонії і єдності. Розглянемо основні категорії і правила складання композиції.

Масштабність. Це одне з важливих правил композиції. В аранжуванні квітів це правильне співвідношення величини квіткової композиції (вази з квітами) з навколишнім світом. Так, дуже красива мініатюрна композиція загубиться у великому виставковому залі, а громіздка композиція буде недоречною у малій кімнаті.

Розташування. У будь-якому виді аранжування рослини розташовують не хаотично, а за певними законами. Наприклад, ряд — це лінійна система розміщення, за цим принципом виготовляють гірлянди.

Симетрія, групування, лінія, форма. Ці категорії ми розглянули на попередньому уроці.

Пропорції. Це співвідношення окремих частин за висотою, шириною і довжиною. Основою пропорційних співвідношень вважається так званий «золотий перетин», тобто поділ лінії на дві нерівні частини, за якого відношення меншої частини до більшої таке ж, як і більшої — до цілого.

Мал. 42. Правила застосування «золотого перетину» в букетах: а) висока ваза; б) низька ваза; в) плоска ваза Це співвідношення найбільш гармонійне. Математично цей вираз А : В = В : С, де С — ціле, А — менша частина, В — більша. У цифрах його можна виразити так:

2 : 3 = 3 : 5; 3 : 5 = 5 : 8; 5 : 8 = 8 : 1З.

У практиці квіткового аранжування найчастіше використовують співвідношення 3 : 5 = 5 : 8. Це означає, що, наприклад, при розміщенні квітів у вазі на висоту вази повинно припадати 3 частини, на квіти над нею — 5 частин, висота всієї композиції становить вісім частин.

Таке ж співвідношення потрібне й для букета, який тримають у руках .

При створенні композиції в низьких вазах використовують ті ж співвідношення окремих частин, але відлік починають від діаметра вази (мал. 2).

Дотримувати правил пропорції необхідно і при складанні корзин з квітів, композицій у різних інтер’єрах і навіть бутоньєрок. Правильне співвідношення окремих частин і цілого, квітів і зелені для аранжування, додає всій роботі гармонії завершеності. Це один із «секретів» успіху.

Колір. Про нього ми поговоримо на наступному уроці.

Рівновага. Композицію вважають гармонійною і пропорційною тоді, коли вона має вигляд стійкої композиції, а не однобічної. Для того, щоб композиція була врівноважена, крупніші квіти і темні розмішують ближче до основи, а дрібні і світлі — вгорі і по боках. Світлі квіти дають враження легкості, а темні і яскраві — візуально важкі.

Контраст. Він один з основних законів композиції. Слово «контраст» означає «протиставлення». У квітковому аранжуванні цей прийом зустрічається найчастіше. Контрасти можуть бути кольорові, з вертикальних і горизонтальних ліній, розмірів і маси, фактури листків і пелюсток.

Фон. Будь-яка композиція має чудовий вигляд на певному фоні. Вдало дібраний фон підкреслює красу і своєрідність аранжування. І навпаки, невдалий фон може «вбити» красиву роботу. У кімнаті букет потрібно ставити з урахуванням кольору стін. Букет зі світлих квітів має кращий вигляд на темному фоні, а темні квіти на цьому фоні «загубляться».

Світло і тіні. У кімнаті букет у вазі ставлять так, щоб він не був силуетом на фоні вікна і світло падало на квіти.

2. Основні форми композицій із квітів

Найбільш поширеними видами квіткових композицій є корзини, гірлянди, вінки, бутоньєрки, панно.

Пригадаймо, що таке букет. Бутоньєрка?

Крім букетів, в особливих випадках дарують корзини із квітами. Але частіше їх використовують при оформленні різних ювілейних і святкових зібрань, для прикраси вітрин магазинів, фойє, для покладання до пам’ятників і монументів.

Корзини виготовляють з дерев’яної стружки, гілок верби або дроту, вони можуть бути різної форми. Традиційно композиції в корзинах роблять круглої, овальної або прямокутної форми. Для корзин використовують різноманітні квіти: для великих святкових — гвоздики, троянди, кали, гладіолуси. Маленькі подарункові корзинки мають нарядний вигляд із ромашками, фіалками, незабудками, віолою. При оформленні корзин керуються загальними принципами складання квіткових композицій: співвідношення пропорцій, поєднання кольорів, «центр ваги». Спочатку в корзині розміщують зелень, а потім на її фоні — квіти. Великі квіти розміщують у нижній частині, а дрібні — над ними.

«Багато в природі квітів, але одне лиш мистецтво може сплести їх у вінок», — сказав Гете. Вже у давні часи греки і римляни використовували на святах вінки як прикраси. Існувала традиція: вінки з фіалок одягали весняного дня на голови трирічним дітям. Це означало, що найбезпечніша пора їхнього дитинства минула. Плетіння вінків у Стародавній Греції і Римі було своєрідним видом мистецтва. Кожна рослина, з якої плели вінок, мала своє значення. Лавровим вінком нагороджували визначних спортсменів, митців, поетів, учених («лауреат» у перекладі з грецької мови означає «увінчаний лаврами»). У середні віки вінок з мирту або розмарину одягали на голову нареченої в день весілля. Віночки з польових квітів були улюбленою прикрасою дівчат під час веселих свят і хороводів. Існував звичай, який зберігся в багатьох країнах до наших днів, кидати вінки у воду, щоб дізнатися про час весілля. У деяких народів вінок є атрибутом національного костюма. Вінки також застосовують для оздоблення стола на Різдво — із хвойних гілок, зі свічками, квітами, ялинковими прикрасами. Вінки в пам’ять про тих, хто помер, почали виготовляти у Єгипті. Це були вінки з фінікових пальм, до яких прикріпляли квіти.

Процес складання вінка можна розділити на 3 етапи: виготовлення каркасу, складання основи із зелені й оформлення вінка квітами. Каркаси мають круглу, овальну, подовгасту форму, їх виготовляють із дроту або солом’яного джгута. Каркас заповнюють гілками ялини, прикріплюють квіти. Для оформлення вінків беруть однотонні (не більше 2–3 кольорів) квіти: троянди, кали, гвоздики, півонії, лілії, хризантеми, тюльпани. Розміщують їх так, щоб квіти одного виду утворили яскраву пляму, оточену великою кількістю зелені.

З мистецтвом виготовлення гірлянд були знайомі ще в античні часи. Ними прикрашали вівтарі у храмах, колони. У країнах Південно-Східної Азії — Індія, Китай, Бірма, Індонезія тощо — зберігся звичай одягати на почесних гостей гірлянди із квітів.

Гірлянди — це квіти, листя, гілки, сплетені у довгі стрічки (мал. 43). Якщо гірлянди використовують для оздоблення стін, то їх роблять плоскими, а для вільного розвішування — круглими. Плетуть їх на міцній мотузці, до якої квіти і зелень прикріплюють шпагатом.

 

 

Мал. 43. Гірлянди

3. Композиції із штучних квітів, їхнє призначення

Давно відомо, що кімнатні рослини не тільки освіжають повітря у приміщенні, але й милують око, створюючи комфортну обстановку і піднімаючи настрій. Зелений колір рослин, згідно з дослідженнями лікарів, корисний для очей і дозволяє розслабитись навіть у найбільш напруженій обстановці. Тому ця особливість може бути дуже корисною в умовах інтенсивної ділової активності, оскільки дозволяє співробітникам офісів психологічно розслабитись. Але живі рослини потребують певного догляду, без якого їхній зовнішній вигляд дуже швидко перестане нам подобатись. Працівники фірми не завжди можуть своєчасно підлити квіти, забрати сухі листочки, додати мінеральних речовин, а вода для поливання або грудки землі з горщика можуть потрапити на ділові папери, комп’ютер чи одяг відвідувачів. Тому для оформлення офісів використовують засушені або штучні рослини, квіти, які поєднувалися б за стилем із дизайном меблів.

Отже, букети, композиції зі штучних квітів служать для оформлення інтер’єру службових приміщень, квартир, сцен, банкетних залів, вітрин магазинів тощо. Правила складання композицій такі ж, як і для живих квітів.

Штучні квіти не тільки зручні, красиві і довговічні , але й гіпоалергенні. Адже пилок деяких рослин може викликати різні алергічні реакції, неприємні відчуття, а використання штучних квітів дозволяє цього уникнути. Крім того, ці квіти є невід’ємним атрибутом різноманітних свят і вечірок. Наприклад, на карнавалі штучні квіти можуть бути не тільки прикрасою залу, але й частиною костюма певного персонажа. Букетик фіалок на корсажі й обвитий плющем посох додають чарівності юній пастушці, а червона троянда приверне увагу до прекрасної дами. Гірлянди зі штучних квітів, протягнені під стелею звичайної кімнати, перетворять її в бальну залу, а звичайну вечірку — в казкове свято.

Але не слід думати, що, крім карнавального костюма, штучним квітам більше немає місця на одязі. Бутоньєрки із дрібних квіточок будуть гарно дивитися на лацкані піджака, а зачіску і сукню нареченої чудово оздоблять композиції з білих, світло-рожевих або світло-голубих штучних квітів, виготовлених з різних матеріалів.

Невеличкі бутоньєрки зі штучних квітів використовують для оздоблення костюма, капелюшка. Букети зі штучних квітів служать для оформлення інтер’єру, сцен, вітрин тощо. Правила складання композицій штучних квітів такі ж, як і з живих.

Навесні можна зробити невеликі букети з весняних квітів — конвалій, підсніжників, тюльпанів, нарцисів, фіалок. Навіть три квітки, вільно поставлені у вазу, — це свято і радість у домі. Букети можна доповнити свіжими гілочками верби, вільхи, тополі.

Літо — пора повного розквіту природи. Багатство й різноманітність квітів дають змогу створювати найскладніші квіткові композиції. Можна виготовити чудові штучні троянди, лілії, незабудки, гербери, камелії тощо, які зимою нагадуватимуть про красу літніх квітів. Складовими елементами квіткових композицій, крім штучних квітів, можуть бути усілякі трави, злаки і гілочки декоративних деревних порід.

Особливо привабливі останні осінні квіти — жоржини, айстри, хризантеми. Вони багаті на барви і відтінки, їхня промениста форма нагадує зорі, що впали в наші сади. Виготовляючи осінні букети й композиції, не можна забувати про листя і плоди, які також можна зробити із тканини і вати. Темно-вишневі, яскраво-жовті й золотаві листки ніби зігрівають букети і надають їм розкішного вигляду.

Узимку можна створити міні-букети з кількох троянд, гвоздик, циній або незначної кількості дрібних квітів. Красиво дивляться яскраві квіти на фоні гілочки ялини (мал. 44).

До Новорічних свят і Різдва можна скласти композицію з гілочок ялини, сосни, штучних гілочок.

 

Мал. 44. Мініатюра для письмового столу

З них можна зробити основу в формі вінка чи гірлянди, а потім вплести штучні квіти, стрічки, китиці з ниток, ялинкові прикраси. Частину хвої і шишок можна пофарбувати золотою або срібною фарбою. Це надасть композиції святковості, вишуканості. Ефект інею можна передати манною крупою. Завершити композицію можна невеличкою свічкою.

Штучними квітами можна оздобити настінне панно, дерев’яну тарілку, картину. Для цього квіти збирають у невеликі букетики серпоподібної, зигзагоподібної, трикутної форми або у вигляді вінка.

В сучасних квіткових композиціях використовують комбінований стиль з використанням різних матеріалів. Насамперед це шовк або тканий поліестер. Майстер здатен так імітувати живу рослину, що навіть фахівці не завжди зможуть відрізнити її від справжньої.

IV. Узагальнення знань учнів

Практична робота

Складання букета з польових квітів і віночка. Інструктаж з безпеки праці

Практична робота проводиться комплексно. Учні самостійно виконують завдання відповідно до вимог складання тематичних композицій.

Учні консультуються, заохочуються, за потреби їм дають зауваження. Крім складання букетів, ми ще повинні навчитися виготовляти й оформляти невеличкі подарункові кошики з фіалок і дрібних троянд. Кожна учениця виготовить по три квіточки. Два кошички також зроблять дівчата. Але перш ніж виконувати завдання, поговорімо про саму квіточку — фіалку.

 

Мал. 45. Букетик фіалок

Ця квіточка за свій ніжний запах і приємне поєднання лілового забарвлення із соковитою, яскравою зеленню листя з давніх-давен стала улюбленицею людини. Як оповідає східна легенда, фіалка виникла із вдячних сліз Адама, коли архангел Гавриїл приніс йому на острів Цейлон радісну звістку, що Господь простив йому гріхи.

Фіалка для греків — символ пробудження природи. Вінками і букетами з фіалок греки любили прикрашати і себе, і своє житло, і статуї домашніх богів. Не менш, ніж греки, фіалкою цікавились й римляни. Вони вживали її як цілющу траву, а також давали у вино, яке називали весняним напоєм.

У давніх галлів фіалка була символом скромності й цноти. Любив фіалки Шекспір, Гете, Тургенєв, прусський король Фрідріх-Вільгельм ІІІ.

Виготовлення корзинок із фіалками і трояндами

Обладнання та матеріали: тканина, ножиці, викрійки квітів, олівці, дроти, гофрований папір, бульки, різці, електрична плитка, гума, жовта манна крупа, клей, шпагат, картон, шило.

 Інструкційна карта 13

Виготовлення фіалок.

  1. Узяти накрохмалений батист або шовк темно-синього, фіолетового і світло-фіолетового кольору.
  2. Викроїти декілька квіточок за викрійкою а (мал. 46).
  3. Листочки б викроїти з накрохмаленого темно-зеленого шовку теплих тонів.
  4. Для серцевини взяти обмотаний зеленим папером тоненький дріт завдовжки 15 см і опустити його в клей, а відтак — у жовту манну крупу.
  5. Віночки прогофрувати гарячою булькою на м’якій гумі з виворітного боку в кожну пелюстку, з лицевого — в середину віночка.
  6. До листків б приклеїти обмотаний зеленим папером дріт.
  7. Прогофрувати листки одинарним різцем з лицевого боку на твердій гумі.
  8. З виворітного боку між жилками на листках легко витиснути маленькою булькою.
  9. Стебло із серцевиною пропустити в отвір, зроблений шилом у середині віночка, змазати серцевину клеєм і приклеїти до нього.
  10. Квіти зв’язати в букетик, знизу прикріпити листки.

 

Мал. 46. Викрійка: а — віночок, б — листок

Інструкційна карта 14

Виготовлення дрібних троянд.

  1. Для виготовлення троянд узяти накрохмалений батист, шовк, шифон, крепдешин або креп-сатин. Троянди можуть бути білі, рожеві, червоні, жовто-оранжеві, малинові, бордові.
  2. Для кожної квіточки потрібно вирізати два віночки а і два віночки б, розрізати їх по пунктирних лініях (мал. 47).
  3. Листки в (3–4) вирізати із зеленої накрохмаленої тканини, можна взяти бархат.
  4. Гофрувати віночки відповідною булькою. У віночка а одну пелюстку гофрувати з лицевого, а другу — з виворітного боку.
  5. У віночку а всі пелюстки пробулькувати з лицевого боку, а потім булькою витиснути середину, щоб квіточка закрутилася.
  6. Стебло обмотати зеленим папером, на його кінці зробити вузлик і вмочити його у клей, а потім у жовтий порошок (манну крупу).

 

Мал. 47. Викрійка троянди: а, б — віночки, в — листок

  1. Спочатку на стебло надіти віночки б і приклеїти їх до серцевини. Потім надіти віночки а і підклеїти їх до передніх.
  2. До листків в підклеїти обмотаний зеленим папером дріт.
  3. Прогофрувати листки по жилках одинарним різцем на твердій гумі з лицевого і виворітного боку.
  4. Скласти букетик, прикріпити листки.

Інструкційна карта 15

 Виготовлення корзинки з квітами.

  1. Узяти паперовий горщик для висаджування розсади.
  2. Змазати горщик клеєм і обмотати його шпагатом або тонкими капроновими нитками. Стежити, щоб витки не накладались один на один.
  3. Виготовити шнур-ручку для корзинки. Спосіб виготовлення вибрати довільно (витий шнур, плетіння гачком, плетіння спицями).
  4. Виміряти діаметр верхньої частини корзинки.
  5. Вирізати з картону круг знайденого діаметру.
  6. Шилом зробити багато отворів у крузі і закріпити його зверху корзинки.
  7. Скласти корзинку з виготовлених букетиків фіалок і троянд, помістивши їх в отвори круга.
  8. Красиво розправити квіти і листочки.

Після виготовлення фіалок, троянд і корзинок учні отримують творчі завдання. Клас ділять на чотири групи. Перша група складає корзинку з фіалками, друга — із трояндами, третя — створює букет із польових квітів, що були виготовлені на попередньому уроці. Четверта — сплітає віночок з них. Див. фото № 3,4,9 на вставці.

V. Аналіз результатів роботи. Оцінювання виконаних робіт проводиться вмотивовано, відповідно до вимог, що ставляться до квіткових композицій.

Завдання додому. Підготувати необхідні матеріали та інструменти для виготовлення гілочки яблуневого цвіту, хризантеми, троянди.

Урок 6. Колір та гармонія кольору в композиції. Символіка кольору в мистецтві аранжування квітів. Відпрацювання прийомів роботи спеціальними інструментами під час
виготовлення листків і пелюсток квітів

Мета.     Ознайомити учнів з гармонією барв у квіткових композиціях, із символікою кольору. Навчити виготовляти троянди, хризантеми, яблуневий цвіт. Виховувати почуття прекрасного.

Ключові слова. Колір, хроматичні та ахроматичні кольори, символи кольорів, гармонія, освітлення, форма.

Наочність: листівки, ілюстрації з журналів, штучні квіти.

План заняття

  1. Колір.
  2. Символіка кольору.
  3. Гармонія кольору.
  4. Практична робота. Відпрацювання прийомів роботи спеціальними гарячими інструментами.

Хід заняття

І. Організаційна частина

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Перевірка знань учнів проводиться у формі фронтальної бесіди.

  1. Що таке композиція?
  2. Які є основні категорії композиції?
  3. Пояснити правило «золотого перетину».
  4. Що таке рівновага, контраст, фон?
  5. Які ви знаєте основні форми квіткових композицій?
  6. Що можна оздобити штучними квітами?

ІІІ. Формулювання теми та мети заняття Вивчення нового матеріалу

1. Колір

Перше, на що звертають увагу в букеті, — це забарвлення квітів. Тому колір — це найвиразніший засіб квіткового аранжування. За допомогою кольору можна підкреслити красу форм, ліній, зробити необхідні акценти.

У природі є величезна кількість фарб і відтінків, які по-різному сприймаються людиною. Різні кольори не однаково впливають на людину. Вони можуть викликати певні відчуття і переживання, пожвавлення і збудження, радість і навіть смуток, почуття тепла чи холоду. Це потрібно враховувати під час аранжування і дарування квітів. Уміле поєднання кольоріву букетах і кошиках має неабияке значення для їхньої художньої цінності, для створення певних емоцій.

Розрізняють хроматичні та ахроматичні кольори. Хроматичні кольори, які складають сонячний спектр, можуть трапитися в природі, наприклад, у веселці. Для зручності хроматичні кольори розміщують колірним кругом, який розділяють на 6, 12, 18 чи 24 частини. Найпростіший — перший варіант: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, голубий, синій і фіолетовий. Із них основними вважають три кольори: червоний, жовтий і синій, решта можна отримати внаслідок змішування кольорів (зелений — синій із жовтим, оранжевий — червоний із жовтим, фіолетовий — синій із червоним). Колірний круг зображений на вставці.

Круг із 12 частин складається з таких самих кольорів, тільки з перехідними відтінками. Наприклад: жовтий, жовто-зелений, зелений, синьо-зелений і т. д. Ахроматичні кольори — білий, чорний і всі відтінки сірого. За їхньою допомогою знижують насиченість забарвлення, тобто висвітлюють або затемнюють його. Червоний колір, оранжевий, жовтий і їхні відтінки людське око сприймає як теплі, а синій і фіолетовий — як холодні тони. В зеленого кольору є теплі й холодні відтінки.

В аранжуванні головну роль відіграють теплі і світлі тони, а темні і холодні — другорядну.

2. Символіка кольору

Упродовж багатьох років виробились певні поняття, пов’язані з тим чи іншим кольором, виникли символічні значення кольорів.

Червоний — енергійний, найактивніший. Світлі його тони — збуджують, а темні — заспокоюють. Він символізує життя, свободу, урочистість, вогонь, любов, свято. В аранжуваннях використовується як самостійно, так і в поєднанні з білим і жовтим кольорами.

Жовтий — теплий, веселий, сонячний. Символізує радість, світло, життя, повагу до старості.

Зеленувато-жовтий — символізує зраду, ревнощі, заздрість.

Жовтогарячий — веселий, життєрадісний, полум’яний. Символізує владу, розкіш, сонце, радість, марнославство. Жовтий колір добре поєднується з блакитним, синім, ліловим.

Оранжевий — колір дуже яскравий, привертає увагу, теплий, радісний, вирізняється значним кольоровим впливом. Він символізує сонце, радість, силу. Добре поєднується з фіолетовим і синім кольорами.

Зелений — найбільш приємний для ока, діє заспокійливо, служить для створення фону в композиціях. Символізує мир, надії, родючість, багатство рослинного царства. Зелені рослини різних відтінків — від темного до світлого — підкреслюють красу квітів. Найчастіше для цього використовують листя дикого винограду, півників; гілочки ялівцю, ялини, сосни, стебла аспарагусу, папороті, листя і шишки хмелю, мохи й лишайники.

Вдало розмішені в букеті листки створюють фон, на якому добре виділяються квіти будь-якого забарвлення. Великі листки, розміщені внизу букета, обрамляють і ніби підтримують квіти, створюючи враження живої рамки. Папороть надає букету казкового вигляду, а гілочки модрини й аспарагуса — ніжності й вишуканості.

Блакитний колір — холодний, пасивний. Символізує ніжність, вірність, легкий сум, далечінь.

Синій — спокійний, сентиментальний, серйозний, поважний. Символізує довір’я, нескінченність, сум. Ці кольори добре поєднуються з білим, рожевим, рожево-жовтими тонами.

Фіолетовий колір — повний життя, але водночас викликає сум. Символізує дружбу, довір’я, гідність. Його використовують у комбінаціях з білим, оранжевим і жовтим.

Білий — нейтральний, усе збільшує, підкреслює. Символізує невинність, чистоту, цноту. Він добре поєднується з темними відтінками й освітлює хроматичні кольори.

Чорний — також нейтральний колір, на його фоні багато кольорів, особливо червоний, жовтий, здаються яскравішими. Квіти бувають забарвлені у чорно-бурий і чорно-фіолетовий кольори (тюльпани, жоржини, гіацинти). Вони добре виглядають у контрасті з білим, рожевим, жовтим кольорами.

3. Гармонія кольору

При комбінації забарвлень часто стикаються із проблемою — чому ті чи інші кольори підходять один до одного, мають привабливий вигляд, водночас інші ріжуть око (наприклад, оранжеві лілії й бордові флокси).

Допоможе розв’язати цю проблему кольоровий круг. Для доброго поєднання потрібно брати два протилежні кольори, розміщені в кольоровому крузі (червоний і зелений, фіолетовий і жовтий і т. д.). Вони добре поєднуватимуться і дадуть хороший контраст (мал. 48 а).

Комбінацію із трьох кольорів допоможе скласти трикутник, який розміщують у центрі кольорового круга. Кольори, що знаходяться на його вершинах, добре гармонують один з одним (мал. 48 б).

Привабливого вигляду надає букету використання квітів одного забарвлення, але різних відтінків (монохромна гама). Добре поєднуються в букеті також квіти одного сорту, але з неоднаковою інтенсивністю забарвлення і різним ступенем розвитку (наприклад, троянди — від майже білих до темно-рожевих, голубі і сині дельфініуми). До поєднання в одному букеті квітів, різних за забарвленням, слід підходити з великою увагою, особливо, коли для цього використовують різні сорти, бо такі поліхромні групи можуть бути надто контрастними не тільки за забарвленням, а й за формою квітів, їх величиною.

 

Мал. 48. Як дібрати гармонійне співвідношення кольорів: а — два кольори,
б — три кольори.

Важливий фактор в аранжуванні — розмір квітки. Великі, акцентуючи на собі всю колірну масу, створюють головне «звучання» букета, тому, як правило, для композиції цілком достатньо однієї такої квітки.

Дрібні квіти іноді збирають в значній кількості, щоб отримати виразну кольорову гаму.

Витончена форма квітки: стрілоподібна, стрічкоподібна, помпонна, лійкоподібна тощо завжди є головним елементом у загальному малюнку майбутньої композиції, диктує пропорції букета, створює певний емоційний настрій.

Краса букета залежить також від освітлення. При денному освітленні квіти холодних тонів виглядають краще. При сонячному світлі дуже ефектні на вигляд голубі або фіолетові дельфінії в поєднанні з білими жоржинами. При вечірньому (штучному) освітленні червоні, жовті, оранжеві квіти створюють своєрідний «ефект світіння», внаслідок чого посилюється їх барвистість.

 

Мал. 49. Головні форми квітки, які використовують в аранжуванні: а) стрілоподібна; б) стрічкоподібна; в) помпонна; г) лійкоподібна.

Букет повинен гармоніювати і з забарвленням стін у приміщенні. Квіти синіх і бузкових тонів мають кращий вигляд у кімнатах з білими, кремовими або блідо-жовтими стінами; червоні квіти — в кімнатах із блакитним забарвленням стін; білі — у кімнатах зі стінами ніжних світлих тонів.

При створенні букетів слід враховувати форму, розмір і колір вази або іншої посудини, яку мають використати для встановлення квітів. Для кожного букета бажано добирати відповідну вазу, що гармоніює з ним і підкреслює його красу.

ІV. Узагальнення знань учнів.

Практична робота

Відпрацювання прийомів роботи спеціальними інструментами (бульками) під час виготовлення гілочки яблуневого цвіту, хризантеми, троянди.

Обладнання та інструменти: тканина, ножиці, викрійки квітів, гофрований папір, дроти, клей, фарби, манна крупа, бульки, шило, нитки, гума, електрична плитка.

Інструктаж з безпеки праці. Учитель на вибір пропонує виготовити квіти. Коли учні працюють, учитель розповідає їм про ці квіти.


Інструкційна карта 16

Виготовлення гілочки яблуневого цвіту

  1. Для виготовлення гілочки яблуневого цвіту взяти накрохмалений білий батист або крепдешин і викроїти кілька віночків а і б, одну зелену підклейку — зірочку в і листочки г (мал. 50).
  2. Пелюстки квітів яблуні потрібно підфарбувати. Для цього потрібно змочити водою віночки і слабким розчином радоміну або алое фотофарби провести пензликом по двох пелюстках, які розміщені поряд. Потім одну пропустити, а наступну знову підфарбувати (мал. 51).

 

Мал. 50. Викрійка деталей квітки: а, б – віночки, в – підклейка, г – листок

  1. У середині віночків шилом пробити отвори.
  2. Пробулькувати віночки гарячою булькою на м’якій гумі, як зображено на мал. 51.
Мал. 51. Підфарбовування і гофрування віночків яблуні
  1. Підклейку прогофрувати подвійним різцем на твердій резині від краю до середини.
  2. Тичинки зробити з білих накрохмалених ниток. Нитки намотати (30 разів) на палець, скласти вдвоє і закріпити дротом завдовжки 6–7 см.
  3. Нитки рівномірно підрізати ножицями, змазати клеєм і вмочити в яскраво-жовту манну крупу.
  4. На дроті завдовжки 6–7 см з білої вати зробити бутон у вигляді шарика. Верх бутона підфарбувати тою ж рожевою фарбою, що і пелюстки.
  5. На листки приклеїти обмотаний зеленим папером дротик і прогофрувати по жилках одинарним різцем на твердій гумі.
  6. Збір квіточки: віночки надіти на дротики з тичинками, які змазати знизу клеєм; під квітку приклеїти зелену підклейку в, відігнути зубчики угору; дріт обгорнути зеленим папером; у бутонах зубчики підклейки підняти догори і легенько притиснути навколо бутона.
  7. Гілочку зробити з кількох квіточок, бутонів і листків, які розмістити пучками.
  8. Гілку обгорнути коричневим папером; бутони, листки і квіти відігнути.
  9. Готова квітка — див. фото № 16 на вставці.

Виготовлення хризантеми

Хризантема — квітка осені, вона дуже швидко завоювала симпатії людей, садівників. Яких тільки сортів хризантем не побачиш. То її квіти в’ються, мов кучері, то гладенькі і прямі, як айстри; крихітні, як ґудзики й величезні, як соняшник.

Забарвлення цієї квітки доволі скромне — від жовтувато-білого до темного, червоно-коричневого кольору. Проте відтінки цих барв надзвичайно витончені.

Хризантема — улюблениця Японії, вона вважається національною квіткою, якою захоплюється все населення. Зображення її священне, і право носити тканину із зображенням квітки на підставі державних законів мають право лише члени імператорської сім’ї. Хризантема — символ того, що усьому дає життя, світило, «кіну» (сонце). Такою повагою хризантема почала користуватись ще у ХІІ ст. З нею пов’язане в Японії одне з улюблених свят народу— свято хризантеми.

Не менш шанована хризантема в Китаї. Китаянки прикрашають нею волосся, одяг, на її честь названо дев’ятий місяць року. Їй же присвячений дев’ятий день цього місяця. Зірвана цього дня хризантема вважається магічною, з неї навіть роблять мікстуру від старості і готують смачний десерт. В Європі хризантему вважають квіткою туги і жалоби.

Інструкційна карта 17

Виготовлення хризантеми

  1. Для квітки хризантеми можна взяти бавовняну тканину або шовк, які потрібно добре накрохмалити желатином. Квіти бувають білі, рожеві, жовті, бронзово-золотисті, бузкові, жовто-коричневі, рожево-фіолетові.
  2. Викрійка квітки складається з пелюсток а, б, в і г, зеленої підклейки д і листків е, ж, з, и. (мал. 52).
  3. Для однієї квітки потрібно викроїти 9 пелюсток а, 13 пелюсток б, 12 пелюсток в, 20 пелюсток г, 9 підклейок д, по два листки е і ж і один листок з (мал. 53).
  4. Пелюстки потрібно підфарбувати. Якщо хризантема біла, то в неї треба підфарбувати тільки основу пелюсток слабким розчином жовто-зеленої фарби. У кольорових хризантем пелюстки б, в і г підфарбувати, а пелюстки а залишити білими або зробити їх світло-зеленими.
  5. Дати підсохнути пелюсткам і розрізати їх по пунктирних лініях (мал. 52).
  6. Пелюстки а і б прогофрувати з виворітного боку подвійним різцем від краю до центру на м’якій гумі. Потрібно сильно натискати, щоб пелюстки добре завились.
  7. Пелюстки в і г прогофрувати також від краю до центру, але один пелюсток із вивороту, а другий — з лиця.
    1. Зелені підклейки прогофрувати одинарним різцем від краю до середини з виворітного боку, а інші — з лицевого.
    2. Листя прогофрувати одинарним різцем по жилочках і приклеїти до них обмотаний зеленим папером дріт.
    3. Серцевину зробити з вати в тон хризантеми, добре закрутити дротом. Шматочки вати підрівняти, підрізати ножицями.
    4. Пелюстки а і б підклеїти і прив’язати під серцевиною, а пелюстки в і г тільки підклеїти, поступово віддаляючись від центру. Зелені підклейки приклеїти біля основи квітки.
    5. Для бутона взяти 6 пелюсток а, 7 — б, 8 — в, три підклейки д і два листки и. Серцевину зробити так, як і для квітки, але меншу.
    6. При складанні гілочки бутон розміщують вище від квітки. Під квіткою на стебло кріплять 5 листків.
    7. Готова квітка — див. фото № 15 на вставці.

 

Мал. 52. Викрійка деталей хризантеми: а, б, в, г — пелюстки; д — підклейка

Мал. 53. Викрійка деталей хризантеми: е, ж, з, и — листки

Виготовлення троянди

Ця квітка — наче королева,
Вона велична й дуже запашна.
Вона буває біла і рожева,
Червона й ніжна, як сама весна.

Ви здогадались, яка це квітка? Так, це троянда.

«Троянда — радість Афродіти», — так колись написав давньогрецький поет Анакреон. Троянда вважається символом любові і поваги, ідеалом краси та юної принадності. Її пахощі, неповторність барв, витончена форма квітів — усе це позитивно діє на почуття людей.

За красою квітки, багатством барв і відтінків, чудовим ароматом троянда не має собі рівних. Повсюдно вона стала прикрасою в усіх урочистих випадках. Недарма її звуть королевою квітів. Наречені носили віночки із троянд, ними прикрашали портрети дорогих людей. Воїни-переможці проходили через тріумфальні арки, повиті трояндами.

У багатьох країнах влаштовували свято троянди. Поети оспівували її у своїх творах, художники змальовували на картинах. З цією квіткою пов’язано чимало звичаїв, переказів, легенд, історичних фактів.

Понад 5000 років тому троянда вже була відома в Китаї, країнах Близького Сходу, знайшла велике поширення в Стародавньому Римі та Греції. Пізніше, в XIV ст. центром вирощування троянд стала Франція, де вона й досі зберігає свою першість серед квітів.

У Росії троянди відомі також давно, але до XVII ст. це були переважно дикорослі її види (шипшина).

Інструкційна карта 18

Виготовлення французької троянди.

  1. Квіти можна зробити з батисту, шовку, шифону, крепдешину, креп-сатину. Троянда може бути біла, рожева, червона, жовто-оранжева, жовта, малинова, бордо.
  2. Викрійка троянди складається з пелюсток а, б, зеленої підклейки в і листків г, д (мал. 54).
  3. Для однієї квітки викроїти 9 пелюсток а і 8 пелюсток б. Пелюстки кроїти по косій нитці.
  4. Якщо тканина біла, то пелюстки слід підфарбувати. Для білої троянди пелюстки фарбувати тільки біля основи розчином акрихіну. Для троянди іншого кольору фарбувати всю пелюстку, а основу залишити білою. Середину пелюсток потрібно пофарбувати темніше, ніж краї; для цього на середину пелюстки дають краплю фарби і дають їй розбігтися.
  5. Дати пелюсткам висохнути.
  6. Пробулькувати пелюстки гарячими бульками на м’якій гумі. Пелюстку а можна закрутити на голку, сірник або загнути гарячим гачком. Листки прогофрувати по жилках одинарним різцем на твердій резині.
  7. Виготовити серцевину. Для цього взяти дріт завдовжки 15 см, на його кінці закріпити ватну головку розміром 1,5 см в діаметрі кольору квітки.
  8. Серцевину змазати клеєм і накрити, немов ковпачком, пелюсткою б. Потім послідовно приклеїти одна проти одної всі 8 пелюсток б.
  9. У такій же послідовності приклеїти 9 великих пелюсток а.
  10. Коли всі пелюстки прикріплені, потрібно дати троянді висохнути, опустивши голівкою вниз. Приклеїти до квітки три зелені підклейки і зробити знизу зелену ватну чашечку.
  11. 11.    Обгорнути стебло зеленувато-коричневим папером і прикріпити до нього два листки, які складаються з окремих листочків: верхнього великого і двох бічних маленьких.
  12. Готова квітка — див. фото № 23 на вставці.

Мал. 54. Троянда французька і викрійки деталей:  а, б — пелюстки,
в — підклейки, г, д — листки

Інструкційна карта 19

Квіти бенгальської, або китайської, троянди невеликі, дещо закриті, видовжені, порівняно з французькою трояндою. Вони бувають білого, рожевого, червоного кольорів, дуже запашні і ніжні. Особливістю цієї троянди є те, що колір її пелюсток від центру до країв стає яскравішим. Листя загострені. На одному стеблі буває бутон і одна-дві квітки.

Виготовлення бенгальської троянди.

  1. Для виготовлення квітки можна взяти добре накрохмалений батист, шовк, шифон, крепдешин білого, червоного, жовтого, бордового кольорів. Квіти бенгальської троянди більш закриті, видовжені, пелюстки добре завиті.
  2. Викрійка квітки складається з двох пелюсток а, 3 — б, 2 — в, одного г і 5 — д (мал. 55).

Мал. 55. Бенгальська троянда і її викрійка: а, б, в, г, д — пелюстки

Мал. 56. Викрійки деталей бенгальської троянди: е — деталь для серцевини; ж — підклейка; з, и — листки

  1. Квадрат розміром е (мал. 56) 10 на 10 см викроїти із тканини темнішого кольору, ніж пелюстки. Можна зробити комбіновану квіточку, викроївши пелюстки а і в з бархату. Для бутона вирізати три пелюстки а, три б.
  2. Із зеленої тканини викроїти дві підклейки ж, три листки з і шість листків и.
  3. Листки обробити по жилках одинарним різцем з лицевого і виворітного боку на твердій гумі. Приклеїти обгорнутий зеленим папером дріт. Листок троянди скласти так, щоб верхнім був великий листок з, а два менші були бічні.
  4. Пелюстки троянди прогофрувати гарячими бульками на м’якій гумі. В пелюстці д зробити надріз на 1 см по пунктирній лінії (мал. 55).
  5. Краї пелюсток д завити на сірник або ножицями так, щоб вони з виворітного боку майже з’єднались.
  6. Квадрат е розрізати по діагоналі. Сторони трикутників склеїти так, щоб утворився конус.
  7. Виготовити серцевину. Для цього взяти дріт завдовжки 15–20 см, на його кінці зробити подовгасту голівку квітки з вати. На вату надіти склеєний конус, кінці тканини зав’язати ниткою під серцевиною, зайву тканину відрізати.
  8. На серцевину приклеїти пелюстки а і потім по черзі всі інші.
  9. Підклейку ж прогофрувати одинарним різцем від краю до середини на твердій гумі. Кожний зубчик слід гофрувати тричі з лицевого боку.
  10. Приклеїти під квітку підклейку, зробити із зеленої вати чашечку.
  11. Бутон виготовити так, як серцевину троянди. До серцевини приклеїти три пелюстки а і три б. Підклейку одразу приклеїти на бутон і притиснути навколо нього. Неприклеєними залишити тільки гострі кінці. Під підклейкою зробити зелену ватну кульку.
  12. Листки і бутон прикріпити трохи вище квіточки; нижче квітки настебло прикріпити ще 2–3 листки.
  13. Стебло обгорнути зеленувато-коричневим папером.
  14. Готова квітка — див. фото № 2 на вставці

Виготовлення півонії

Великі, гарні, ніжні квіти,
На троянду схожі, такі ж махрові.
Закручені м’які пелюстки
Бувають різнокольорові.

Їх аромат п’янить, і ти
У ньому з задоволенням купаєшся.
Напевно, здогадались вже,
Як ця чарівна квітка називається.

Усе у ній — гармонія.
І звуть її — півонія.

Півонії бувають найрізноманітніших забарвлень — білі, рожеві, яскраво-червоні. Назвали їх на честь місцевості Піонії у Греції, де вони колись росли в дикому вигляді. Грецька легенда стверджує, що свою назву квітка отримала в ім’я молодого лікаря Пеона, який відваром і краплями з квітки лікував усілякі хвороби. Залікував він і рани бога підземного царства Плутона, які наніс йому Геракл. Учитель Пеона Ескулап дізнався про це і від заздрощів вирішив його отруїти. Але Плутон перетворив юнака на чудову квітку.

У Китаї півонія — символ довголіття і любові, а в Японії — соромливості.

Інструкційна карта 20

Виготовлення півонії.

  1. Для виготовлення квітки можна взяти добре накрохмалений шовк або батист. Для однієї квітки (мал. 57) викроїти сім пелюсток №1, дев’ять пелюсток №2, 3, 4, дванадцять пелюсток №5, по шість пелюсток №6 і №7. Пелюстки №4 і 5 підфарбувати в темніший колір. Усі пелюстки кроїти по косій нитці, розрізати по пунктирних лініях.

 

Мал. 57. Викрійки півонії: 1–7 — пелюстки, 8 — підклейка, 9 — листок

Див. фото №1 на вставці

  1. Із зеленої накрохмаленої тканини вирізати підклейку №8 і два листки №9.
  2. Усі пелюстки обробити одинарним різцем знизу вгору з лицевого і виворітного боків.
  3. У пелюстках №2 пробулькувати булькою відповідного розміру кожний зубчик з виворітного боку.
  4. У пелюстках №4 і №5 пробулькувати кожний зубчик на лицевому боці, а пелюстки №7 булькувати один зубчик з лицевого, а наступний — із виворітного боку. Така обробка дозволить створити махрову півонію.
  5. Листки обробити одинарним різцем з лицевого боку кущиками, а з вивороту у кожному зубчику провести різцем по краю. Підклейку №8 прогофрувати на твердій гумі одинарним різцем з виворітного боку. До листка приклеїти обвитий зеленим папером дріт.
  6. Серцевину квітки зробити з жовтої вати. Для цього кінець дроту (стебло) завдовжки 30 см загнути гачком, вставити у нього вату і затиснути. З вати утворити кульку розміром 2–1,5 см. Навколо неї приклеїти пелюстки, починаючи з №1.
  7. Під квітку приклеїти зелену підклейку. До стебла приклеїти листки.

V. Підсумки заняття. Оцінювання роботи учнів. Прибирання робочих місць.

Завдання додому. Підготувати необхідні інструменти та матеріали для виготовлення ірису, гвоздики, лілії.

Урок 7. Японське мистецтво складання букетів. Обробка
пелюсток квітів та листя без використання спеціального
інструменту. Виготовлення хмелю, польової саранки,
тюльпану, ірису, лілії, гвоздики

Мета.     Ознайомити учнів з основними правилами ікебани, символікою квітів і чисел. Навчити виготовляти штучні квіти без спеціальних інструментів. Виховувати любов до природи, охайність під час виконання робіт; розвивати художню уяву, естетичний смак.

Ключові слова. Ікебана, стиль рікка, сейка, нагеіре, морібана, конструктивні елементи, композиція.

Наочність: листівки, ілюстрації з журналів, інструкційні карти, штучні квіти.

Обладнання і матеріали: тканина, викрійки, ножиці, марля, папір, клей, фарби, нитки, шило, рейсфедер, плоскогубці, дроти.

План заняття

  1. Японське мистецтво складання букетів — ікебана.
  2. Особливості ікебани.
  3. Символи квітів, кольору, чисел.
  4. Основні правила ікебани.
  5. Практична робота. Обробка пелюсток квітів та листя без спеціального інструменту.

Хід заняття

І. Організаційна частина

 ІІ. Формулювання теми та мети заняття. Пояснення нового матеріалу

1. Історія «живих квітів»

Ікебана — це старовинне японське мистецтво складання букетів. Слово «ікебана» означає «живі квіти», «зберігання квітів у другому житті». Зрізаючи квітку, японці не вважають, що вони зруйнували живе. Філософія ікебани стверджує, що це продовження життя, але в іншій формі.

Своїм корінням мистецтво ікебани виходить з 12–13 ст. Спочатку використовували композиції з квітів у релігійних обрядах. А з середини XV ст. ікебана перейшла зs стін буддійських храмів і монастирів в повсякденне життя: спочатку в палаци аристократів, духовенства, а потім в будинки міських жителів і селян. Глибоке розуміння краси природи і вміння захоплюватись нею — це основи естетичної свідомості японців.

Зараз в Японії є більше 3 тисяч шкіл ікебани. Кожна з них має свої правила, свій підхід до матеріалу, але є і спільні риси. Кожна жінка в Японії володіє мистецтвом ікебани, воно входить в число обов’язкових предметів у жіночих школах і коледжах. Як факультативна дисципліна це мистецтво викладається у всіх середніх і вищих навчальних закладах. Сьогодні і ми з вами познайомимось з мистецтвом аранжування квітів — ікебаною.

Виникнення ікебани пов’язане із прикрашанням квітами храмів. Їх розміщували по обидва боки вівтаря так, щоб вони гармонували з величчю навколишньої обстановки. Перші композиції називались рікка (стоячі квіти).

Квіти і гілки стояли вертикально у вазах, ніби були направлені до неба. Це символізувало віру. Згодом композиції розширились в сторони. Їх називали маленьким садом всередині будинку. Художники ніби створювали мініатюрний ландшафт. Так, гілочки сосни символізували каміння і скали священної гори, білі хризантеми — стрімкі водяні потоки, інші квіти — сонячне світло, тінь, пори року. У центрі композиції в стилі рікка, як правило, розміщували велику гілочку сосни (мал. 59). Це дерево — невід’ємна деталь піщаного берега або гори. Воно уособлює красу японського пейзажу. Широко використовується також кедр, кипарис, бамбук. Композиції у стилі рікка створюють для святкових церемоній.

В XV ст. перехід до простоти в архітектурі відобразився і на квіткових композиціях. Цей спрощений стиль, який був доступний для широких мас населення, дістав назву сейка.

Розвиток чайних церемоній, будівництво чайних будиночків спричинився до виникнення стилю нагеіре. Основний принцип цього стилю — краса там, де немає штучності. Композиції з квітів тут розміщують у вертикальних вазах під нахилом.

 

Мал. 59. Композиція в стилі рікка.

2. Особливості ікебани

Ікебана повинна здаватися природною, квіти поставлені у воду ніби випадково. Але для цієї простоти японські майстри упродовж століть розробляли складні технічні прийоми і правила.

Основними конструктивними елементами ікебани є рослинний матеріал: гілки, квіти, трави, які у певній кількості і просторовому співвідношенні один з одним утворюють конкретну об’ємну форму.

Усі конструктивні елементи ікебани, на думку японців, дуже активні, мають свою життєву силу, волю.

Весь зміст композицій групується біля трьох компонентів, які уособлюють небо, людину і землю. Розмір найвищої квітки, яка ніби кличе нашу думку і зір в небо («сін» — символ неба), повинен бути 1,5 розміру вази (мал. 59). Довжина наступної квітки, яка вказує на людину («сое») — 3/4 висоти першої. А висота останньої квітки, яка нахилилась до землі («хікае» — символ землі), — 3/4 розміру середньої. Квіти повинні бути розміщені під певним кутом одна до одної (мал. 60 а, б).

а)  б)

Мал. 59. Головні елементи композиції ікебани: а — розміщення головних елементів (квадрат — «син»; круг — «сое»; трикутник — «хікае»); б — кути нахилу основних елементів

 

 

Мал. 60. Різноманітні композиції в стилі ікебани

Для всіх шкіл ікебани характерні дві основні форми: прямостояча (морібана) і нахилена (нагеіре), вони є основою усіх інших форм (мал. 59). Нахилена форма відрізняється від прямостоячої розміщенням основної гілки. Основну гілку «сін» нахиляють під кутом 45° уперед ліворуч, другу — «сое» — ліворуч під кутом 15°, а третю —праворуч під кутом 75°.

У композиціях ікебани, крім гілок, листків і квітів, використовують коріння кущів, мох, каміння, пір’я, засушені плоди, мушлі та інші нетрадиційні матеріали.

Особливу роль в ікебані відіграють вази. У їх ролі можуть використовуватись круглі або прямокутні фарфорові блюда, пластмасові ванночки, керамічні глеки, циліндри з бамбуку, металу.

В цілому композиції ікебани гармонійні, у них є повна відповідність між рослинами і вазою, а також вазою з квітами і навколишньою обстановкою (мал. 60).

3. Символи квітів, кольору, чисел

Символам квітів і їхньому поєднанню приділяють неабияку увагу. Так, бамбук означає непохитність, постійність, достаток, довговічність, терпіння; вигнута гілка сосни — силу, щастя, процвітання. Слива, яка розцвітає кожної весни, — символ вічності, але разом із тим і тлінності усього живого, оскільки квіти швидко опадають. Гілочка яблуневого цвіту — це мир у сім’ї; півонія символізує ніяковість, ніжність, красу, свіжість; магнолія — цноту.

Забарвлення також має свою символіку: весну уособлює зелений колір; літо — червоний; осінь — білий (тоді дозріває білосніжний рис), а кінець літа — жовтий, він найулюбленішій колір японців. Жовті хризантеми — символ імператорської влади, символ Японії.

Кожна композиція повинна відображати пору року і зображувати рослини в їхньому розвитку. Так, бруньки, бутони розповідають про майбутнє, символізують відродження життя. Напіврозквітлі квіти і свіже листя уособлюють сьогодення, а квіти, що розпустилися, і сухе листя — минуле. Для весни характерні композиції зі стеблами, що піднімаються вгору. Влітку складають широкі і пишні композиції; восени — рідкі і тоненькі, прозорі; узимку — спокійні, дещо сумні.

Одна із заповідей ікебани — не звертати увагу на кількість квітів і гілок (парну чи непарну), а європейська школа аранжування квітів пропонує брати для букета непарну кількість квітів.

Традиційне місце, де ставлять ікебану в японських будинках, — токонома, або ніша, присвячена пам’яті предків. Поряд може бути розміщений згорток із написом або зображенням пейзажу, лакова шкатулка або статуетка.

У європейських школах аранжування квітів головну роль відіграє форма букета або співвідношення квітів. Японське мистецтво характеризується увагою до ліній, які додають композиції вишуканості і виразності.

4. Основні правила ікебани

Якщо ви вирішили спробувати себе в мистецтві складання квітів, необхідно запам’ятати кілька правил.

Ікебана — це гармонія ліній, стебел та гілок із вишуканими вигинами, краса форм листя, гармонія палітри квітів, утілених у композиції. Букет має бути асиметричним. Це означає, що права й ліва його частини не можуть бути однаковими, при цьому необхідно дотримувати пропорційності між основними й допоміжними елементами. Як правило, композиція має форму трикутника й складається із трьох основних стебел: високого (символ неба), середнього (символ людини) й короткого (символ землі).

В ікебані неабияке значення надається красі ліній. Прямі гілки майже ніколи не використовуються, перевага надається неправильним, вигнутим формам. Японці вважають, що це робить композицію динамічною, надає їй певного емоційного настрою.

Під час створення букета можна використати будь-які матеріали — вишукані і звичайні квіти, стебла, листя, сухі і живі трави (навіть будяки), злаки.

Новизна — одне із правил складання ікебани. Однак найголовніше правило — дотримувати гармонії. Поєднуватися повинні усі елементи композицій: не лише форма букета й розмір вази, а й усе, що оточуватиме вашу ікебану.

Починаючи створювати композицію, спочатку виберіть найвищу й найгарнішу гілку або квітку. Подивіться, з якого боку вона має найкращий вигляд.

Не поспішайте. Поговоріть в душі з кожною квіткою, будьте спокійними й уважними. Зверніть увагу на те, щоб не було видно зворотного боку листя рослин. Потім відмірте довжину квітки або гілки й зріжте усе зайве листя. Японці вважають, що в ім’я прекрасного не потрібно боятися відрізати зайві гілочки чи листки — це підкреслить красу тих, що залишилися.

На першому занятті з ікебани в Японії прийнято розповідати притчу про славного майстра чайної церемонії Сенно Рікю (ХVІ ст.). Його сад, уславлений прекрасними квітами, захотів відвідати тодішній правитель Японії сьогун Тоетомі Хідесі. Рано-вранці, прибувши до саду, він зі здивуванням виявив, що всі квіти зрізані й лише з однієї квітки зроблено ікебану на його честь. Сенно Рікю так пояснив гостю свою дивну поведінку: «Розмаїття квітів розсіяло б вашу увагу, а ця єдина найпрекрасніша квітка втілює красу всього саду».

Для нас, європейців, ікебана часто є легким і приємним заняттям у вільний час, тоді як у Японії це мистецтво залишається об’єктом серйозних наукових досліджень, довгого навчання, освоєння священного ритуалу, дійства. Для багатьох японців ікебана залишається не лише елементом національної культури, але й досконалою моделлю світобудови.

Головне в ікебані — це не співвідношення фарб, а відображення форм природи і життя. Квіти розкриють свою красу після того, як їх певним чином поставлять, з’ясують чіткість і вишуканість ліній, гармонійне поєднання забарвлень. Навіть в одній квіточці і в одній гілці повинна бути відображена природа.

Майстри з компонування квітів, які досягли найвищого рівня опанування цього мистецтва, — переважно чоловіки. Так, якщо не враховувати підприємців, торговців та політиків, то виявиться, що найбільш високооплачуваними людьми в цій сфері є майстри ікебани. За рівнем прибутків вони випереджають навіть відомих гравців бейсболу, письменників, художників, музикантів.

В Україні є чимало цікавих, творчих професій, пов’язаних з аранжуванням квітів — це флорист, фітодизайнер, квітникар-декоратор. Ці люди складають букети, створюють композиції, оформлюють інтер’єри в будинках, квартирах, офісах. Тому якщо вам притаманні такі риси, як привітність, доброзичливість, терпіння, якщо ви хочете постійно щось творити і фантазувати, любите квіти, то такі професії саме для вас.

ІІІ. Узагальнення та систематизація знань

Проводиться у формі бесіди за запитаннями:

  1. Як називається мистецтво створення квіткової композиції?
  2. Як називається мистецтво складання композиції з квітів, гілок, трав у Японії?
  3. Що ви можете сказати про основні правила й заповіді ікебани?

Практична робота

Обробка пелюсток квітів та листя без спеціального інструменту

Обладнання та інструменти: тканина, ножиці, марля, манна крупа, дроти, викрійки квітів, гофрований папір, клей, фарби, нитки, шило, електрична плитка, рейсфедер, плоскогубці.

Для гофрування деяких пелюсток квітів і листків можна використатине дуже гострі кухонні ножі, марлю, полотняні торбинки з піском замість гуми, ножиці. Розглянемо це на прикладі виготовлення стилізованого хмелю, польової саранки, тюльпану, ірису, гвоздики. Які квіти брати для виготовлення на уроці, вирішує сам учитель.

Увага зосереджується на дотриманні правил безпеки праці під час виконання практичної роботи.

Про хміль

Кажуть у народі: «в’ється біля дівчини, як хміль біля тичини», «Хмеликом хлопчина в’ється, а в дівчини серденько б’ється». Це дивна, своєрідна рослина. Її стебла ростуть чи скоріш в’ються угору до 10 метрів. У дикому вигляді хміль росте майже повсюди — в лісистих місцевостях, переважно в чагарниках, вільшаниках, по берегах річок — скрізь, де є волога.

Культивується хміль як і декоративна рослина. Здавна в українців був звичай мати в’юнкого красеня у себе на городі. Рослина і цвіте своєрідно, десь у червні–серпні у неї з’являються колосоподібні суцвіття-шишечки. Ними мавка з «Лісової пісні» милувалася: «В гаю я зривала кучерики з хмелю».

Хміль — здавна улюблена в нашому народі рослина, оспівана в піснях. Вона символ самого життя. Існував звичай: хлопець освідчувався дівчині в коханні там, де росте хміль. Тут і побачення відбувалися. В пору цвітіння хмелю найчастіше й одружували молодят.

Тонкая хмелиночка
На яр подалася –
Молода дівчинонька
В козака вдалася:
Така тиха, така й мова,
Така й говіронька:
Як зійдуться докупоньки —
Вірна розмовонька.

Хміль — символ насамперед козака, парубка.

Де ж ти хмелю, зимував,
Що не розвивався?
Де ж ти сину, ночував,
Що не роззувався?

Батьком Хмелем у піснях називали Богдана Хмельницького:

Ой, Богдане, батьку Хмелю,
Славний наш Гетьмане!
Встала наша Україна
На вражого пана.

Створені чудові загадки про цю рослину:

Без рук, без ніг, без черева, — злізе на дерево

Зеленій звір на дерево тікає

Що росте вище лісу?

Що в’ється круг деревця?

Хміль — і вид візерунка в народних вишиванках.


Інструкційна карта 21

Виготовлення гілочки хмелю.

  1. Для квіток хмелю взяти білу тканину, краще шовк або батист, зелену тканину для листків.
  2. Викроїти з білої тканини двадцять один віночок. Три листки 2 (мал. 61) викроїти із зеленої тканини, можна із двох відтінків.
Мал. 61. Деталі хмелю: 1 — віночок, 2 — листок
  1. Усі віночки обробити на м’якій гумі або торбинці з піском рейсфедером, проводячи по кожному зубчику від краю до центру так, щоб вони закрутились в середину.
  2. Проколоти середину віночків шилом.
  3. З білого папірусного паперу вирізати три смужки завширшки по 4–5 см і завдовжки 15 см. Кожну паперову смужку накрутити на тонку спицю або дріт. Потім спицю вийняти й отримати трубочку-стебло. Трубочки можна замінити білою ниткою.
  4. На кожну готову трубочку зверху вниз надіти по 7 віночків хмелю на відстані 1 см один від одного. Перший віночок не повинен доходити до кінця трубочки на 2–3 см. Місця насадки віночків змазати клеєм. Якщо наше стебло буде зроблене з білих накрохмалених ниток, то перед і під віночком слід зробити вузлик.
  5. На листки хмелю з виворітного боку приклеїти дротики, обмотані зеленим папером.
  6. Підігріти кухонний ніж і його тупим боком нанести на листки жилки, які розходяться (мал. 61). Якщо є інструменти, то жилки нанести одинарним ножем з лицевого боку, а з вивороту пройтись булькою між ними.
  7. Стебло зробити з міцного дроту, обгорнути зеленим папером. Кінець стебла загнути гачком, у який вставити готові гілочки хмелю і листків, зібраних у пучок. Після цього гачок затиснути.
  8. Кінці трубочок-стебел і листків притиснути до стебла, змазати клеєм і знову обгорнути зеленим папером.
  9. Стебло вигнути біля основи, квіти опустити вниз, а листки підняти вгору.
  10. Готова квітка — див. фото № 20 на вставці.

Інструкційна карта 22

Виготовлення польової саранки.

  1. Для квітів саранки взяти білу або жовту тканину, можна ситець, креп-сатин, шовк.
  2. Для букета викроїти вісім віночків, зробити вісім тичинок і п’ять бутонів. Листків у польової саранки немає (мал. 62).

 

Мал. 62. Віночок польової саранки

 

  1. Зубчики жовтої саранки підфарбувати рожевою або червоною фарбою. У білої саранки кінці зубчиків залишити білими, а низ віночків підфарбувати блідо-зеленою фарбою до половини.
  2. Обробити віночки на м’якій гумі або торбинці з піском рейсфедером, проводячи по кожному зубчику від краю до середини так, щоб вони закрутились (мал. 62).
  3. Тичинки зробити з вати, пофарбованої у жовтий колір. Вата для жовтої саранки повинна бути яскравіша, ніж віночки.
  4. Для виготовлення тичинок узяти дріт завдовжки 10–12 см і один кінець загнути гачком. У цей гачок вставити шматочок вати і затиснути плоскогубцями. Закріплений шматочок вати обмотати навколо дроту так, щоб утворилась тичинка-шишечка конусоподібної форми.
  5. Бутон зробити так само, як і тичинки, тільки менших розмірів.
  6. Щоб виготовити квітку, потрібно виступ віночка змазати клеєм і склеїти так, щоб утворилась чашечка. Коли чашечка висохне, її потрібно надіти на тичинку, низ якої змазати клеєм.
  7. Усі квіти і бутони закріпити на трьох стеблах. Бутони розмістити вище, а квіти — нижче.
  8. Готові гілочки з’єднати в одну і прикріпити до спільного стебла, яке роблять із товстого дроту завдовжки 15 см, і обмотати зеленим папером.
  9.  Готова квітка — див. фото № 25 на вставці

Виготовлення гвоздики.

Яскраво-червоний колір гвоздики, що так приємно милує зір, таїть у собі водночас немовби щось зловісне, ніби нагадує кров. І справді, у багатьох випадках історія цієї квітки, виявляється, пов’язана з цілою низкою кривавих історичних подій.

Так, у 1270 році король Франції Людовик ІХ розпочав хрестовий похід і узяв в облогу місто Туніс. Але в цей час на хрестоносців напала страшна чума. Люди гинули, мов мухи, й усі зусилля лікарів виявились марними. Тоді Людовик Святий, маючи переконання, що у природі на будь-яку отруту існує протиотрута, вирішив, що в країні, де так часто лютує ця хвороба, можна знайти й рослину, яка її лікує.

І ось його увагу привертає одна квітка, що росте на сухому, майже неродючому ґрунті. Її чудовий колір і приємний запах підштовхують Людовика до висновку, що це саме та рослина, яка йому потрібна. Він наказує нарвати цих квітів, готує з них настій і поїть ним тих, хто починає хворіти. І — о диво! Настій у багатьох випадках виявляється цілющим, і чума, нібито починає відступати. Одначе він не допомагає, коли захворів на чуму король, і Людовик ІХ невдовзі стає її жертвою.

Повернувшись на батьківщину, хрестоносці, що обожнювали свого короля, принесли із собою на згадку про нього і його гвоздику, яка відтоді стає у Франції однією з улюблених квіток.

Взагалі поняття про хоробрість та безмірну відвагу були настільки пов’язані з цією квіткою, що Наполеон І, запроваджуючи 15 травня 1802 року Орден Почесного Легіону, за колір стрічки цього вищого французького знаку доблесті узяв колір гвоздики, тим самим увічнюючи любов французів до цієї квітки. Поріднившись з Орденом Почесного Легіону, червона гвоздика перетворюється на емблему прихильників Наполеона, тим часом як роялісти вибрали своєю емблемою білу.

Отже, гвоздика символізує мужність, стійкість.


Інструкційна карта 23

Виготовлення гвоздики махрової.

  1. Для виготовлення гвоздики взяти добре накрохмалений батист або крепдешин. Колір може бути різний — від білого до темно-бордового (мал. 63).

 

Мал. 63. Викрійки деталей гвоздики: а, б — кола для віночків, в — пелюстка для бутона, г — чашечка-трубочка, д — підклейка, е, ж — листки

  1. Викрійка гвоздики складається із семи деталей: двох кругів для віночків а і б, пелюстки — в для бутона, чашечки-трубочки г, підклейки д і листків е.
  2. Для однієї гілочки гвоздики треба вирізати по два віночки а і б (мал. 63), чотири деталі в, п’ять листків е і ж, три підклейки г і д. Підклейку г склеїти у трубочку. Якщо ви хочете зробити великі гвоздики для букета, то потрібно збільшити діаметри кругів для віночків а і б.
  3. Віночки а і б скласти вчетверо і надрізати в середину на 2,5 см, а кожну половинку також розрізати навпіл. Кожен пелюсток із боків зрізати на 1 мм і на його вершині зробити виїмки (мал. 64). Пелюстку в скласти тільки навпіл, вирізати так само.
  4. Віночок а прогофрувати на м’якій гумі рейсфедером з виворітного боку від краю до центру. Пелюстки віночка б гофрувати один з вивороту (показано пунктиром), інший з лиця, почергово (мал. 65), закручуючи якомога більше до центру. Якщо є спеціальні інструменти, то можна гофрувати пелюстки гвоздики подвійним різцем.
Мал. 64. Вирізування
пелюсток віночка
Мал. 65. Гофрування пелюсток
  1. Листки прогофрувати з вивороту посередині ножем або одинарним різцем на твердій гумі.
  2. Узяти сильно накрохмалені білі, жовті або чорні нитки №10, закрутити їх ножицями ( мал. 66) так, щоб утворились два вусики. Дріт завдовжки 20–25 см загнути, закріпити шматочок вати, в яку вставити два вусики з ниток. Вату змазати клеєм і обгорнути зеленим папером.
Мал. 66. Виготовлення
серцевини гвоздики
Мал. 67. Збір квіточки
  1. Прогофровані віночки надіти на дріт із серцевиною і прив’язати. Під квіткою стебло обмотати ватою або надіти чашечку-трубочку г і приклеїти підклейку д (мал. 67).
  2. Напіврозпущений бутон зібрати так само, як квітку. Другий бутон зробити нерозпущеним. Для цього голівку з вати обгорнути червоним гофрованим папером у два–три шари, змазати клеєм і вмочити в зелений товчений графіт. Після того, коли бутон висохне, розрізати його бритвою на чотири частини і приклеїти підклейку.
  3. Прив’язати бутони до основної гілки вище квітки. Листки зробити без дроту, прикріпити до стебла, зробивши біля основи складочку.

Біла лілія

Біла, дивовижна лілія — цей символ цноти й чистоти теж має у міфології цікаву легенду. Греки приписували їй божественне походження. За їхнім твердженням, вона виросла з молока матері Богів — Юнони. Коли Юнона годувала Геркулеса, молоко бризнуло і, розлившись по небу, утворило молочний шлях, а кілька крапель, що впали на землю, перетворились на білі лілії.

Але значно раніше, аніж грекам, лілія була відома давнім персам, навіть їхня столиця називалася Суза, тобто місто лілій. Тому і в гербі її, як символ непорочної краси, містилось кілька квіток.

Лілію зустрічаємо і в давній культурі єгиптян, де зображення її раз у раз трапляється в написанні ієрогліфів і означає то короткочасність життя, то волю й надію. Окрім того, білими ліліями прибирали тіла померлих молодих єгиптянок, принаймні таку лілію знайдено на грудях мумії дівчини, що зберігається тепер у Луврському музеї в Парижі. Із тієї ж квітки єгиптяни готували знамениту пахучу олію.

Немало важила лілія і для римлян, особливо шанували її на святах квітів, приурочених богині весни — Флорі. На цьому святі у центрі квітів, звичайно, була троянда, але лілія все одно правила за ознаку витонченого смаку. То була квітка розкошів, квітка вишуканості, квітка, якою неодмінно хизувалися багаті патриції й патриціанки, прикрашаючи лілією себе, свої ложі і навіть колісниці. Саме тому римляни мали лілію за символ надії та достатку, її зображення карбувалося на римських монетах, як очікування блага від тогочасного правителя.

Згадку про лілії зустрічаємо також у давньогерманській міфології. Бога грому Тора завжди зображували з блискавкою у правій руці і зі скіпетром, увінчаним лілією, у лівій.

Та ніде лілія не мала такої причетності до історії, як у Франції, де з нею пов’язані імена засновника Французької монархії — Хлодвіга, королів — Людовіка VII, Філіпа III, Франциска І. Про виникнення трьох знаменитих лілій на прапорі французьких королів, старовинні перекази повідомляють, що коли король Хлодвіг вів з алемандами війну, йому явився перед битвою ангел з лілією у руках. Він сказав, щоб від нині король зробив цю квітку своєю зброєю і заповів її своїм нащадкам. Тієї ж хвилини воїнів Хлодвіга охопила неабияка мужність і сила, і пішовши в напад, вони легко перемогли ворога. Відтоді на знак вдячності лілія стала у Франції емблемою королівської влади під благословенням церкви.

Біла лілія символізує чистоту і невинність.

Інструкційна карта 24

Виготовлення білої лілії.

  1. Лілії виготовляють із білого блискучого шовку або атласу. Викрійка лілії складається з пелюсток а, б, в і листка г (мал. 68).

 

Мал. 68. Біла лілія і викрійки деталей квітки: а, б, в — пелюстки, г — листок

  1. Для виготовлення однієї квітки і бутона потрібно викроїти три пелюстки а, три пелюстки б, п’ять пелюсток в і 10–15 листків г, які вирізають із зеленого сатину.
  2. Нижню частину пелюсток потрібно підфарбувати з лицевого боку світло-зеленим, а з виворітного — рожевим подрібненим порошком графіту. Підфарбовувати слід у сухому вигляді ватним тампоном;
  3. Дріт завдовжки 15 см обгорнути білим папером і приклеїти до пелюсток квітки а, б, в з виворітного боку.
  4. Гарячим ножем або одинарним різцем провести по краю пелюсток із виворітного боку так, щоб краї закрутились на 0,5 мм. З лицевого боку провести ножем уздовж жилки із двох боків або провести жилку подвійним різцем.
  5. До листків дротиків не клеять. Листки прогофрувати ножем з лицевого, а відтак із виворітного боку за всією довжиною, відстань між жилками —3 мм.
  6. Для квітки зробити 6 тичинок. Для цього слід узяти тонкий дріт завдовжки 12 см, обкрутити його світло-зеленим папером. Кінець дроту обгорнути ватою і закрутити у вигляді молоточка. Потім вмочити молоточок у клей і в манну крупу, забарвлену оранжевий колір на довжину 1 см. Замість манної крупи можна використати потовчений графіт оранжевого кольору.
  7. Маточку лілії зробити із дротика, обкрученого зеленим папером. Дротик загнути у вигляді трьох петельок, змазати клеєм і вмочити в манну крупу зеленого кольору.
  8. Збір квітки. До товстого дроту завдовжки 30 см на відстані 6–7 см від верхнього краю прив’язати маточку, під нею на 2–3 см нижче прикріпити навколо тичинки. Потім прив’язати три пелюстки в, а у проміжках між ними — три пелюстки а, усі пелюстки туго закріпити ниткою.
  9. Кінець дроту відігнути вниз і обгорнути зеленим папером, зразу прикріплюючи листки на невеликій відстані один від одного. Біля основи листка слід зробити маленьку складочку.
  10. Бутон збирають із п’яти пелюсток в, які потрібно прикріпити навколо головки виворітним боком у середину. Під бутоном прив’язати листки.
  11. До гілочки спочатку прикріпити бутони, а відтак квіти.
  12. Готова квітка — див. фото № 5 на вставці

Про тюльпан

Із глибокої давнини прийшла до нас легенда про тюльпан. У золотистому бутоні жовтого тюльпану було заховане щастя. До цього щастя ніхто не міг добратися, оскільки не було такої сили, яка змогла б відкрити його бутон.

Якось по лузі йшла жінка з дитиною. Хлопчик вирвався з рук матері, із дзвінким сміхом підбіг до квітки, і золотистий бутон розкрився. Безтурботний дитячий сміх зробив те, що не змогла зробити жодна сила. Відтоді й почали дарувати тюльпани тільки тим, хто відчуває щастя.

Багато картин, віршів, легенд і переказів присвятили тюльпану голландські художники і поети. Навколо Амстердаму й інших міст Голландії тюльпанами засаджені цілі поля, були виведені нові сорти, які дуже дорого коштували.

З Нідерландів епідемія тюльпанів перекинулась в різні країни, їх стали розводити в Німеччині, Англії, Франції. У Версальському палаці святкування супроводжувались виставками нових сортів, за найкращі тюльпани присвоювались премії. Дами прикрашали квітами наряди, приколюючи їх до декольте, що служило ознакою багатства і знатності.

Інструкційна карта 25

Виготовлення тюльпана:

Тюльпани мають найрізноманітніше забарвлення. Вони бувають червоні, яскраво-червоні з білою каймою, білі, кремові, жовті з червоним, рожеві усіх відтінків, бузкові й інші.

  1. Для виготовлення тюльпанів слід узяти накрохмалений шовк або батист. Викрійка тюльпана складається з пелюстки а і листка б (мал. 69). Для однієї квітки потрібно вирізати шість пелюсток і 2–3 листки по нитці основи.
  2. Підфарбовувати пелюстки потрібно так: змочити їх водою, розкласти на листок паперу і пензликом фарбувати верхню або нижню частину пелюстка. В білого тюльпана пелюстки знизу до половини підфарбувати блідо-жовтою фарбою, а кінці залишити білими. У світлих тюльпанів низ пелюстків також зробити блідо-жовтими, а верх зафарбувати у будь-який із вибраних кольорів. Пелюстки темних тюльпанів фарбувати однією або кількома фарбами одного типу.
  3. Усі пелюстки тюльпана обробити у такий спосіб. Шматок марлі скласти вдвоє і покласти на стіл кутом до себе. Скласти пелюсток квітки навпіл по нитці основи, покласти його на верхній куток марлі місцем згину від себе і накрити кутом марлі. Зверху покласти долоню лівої руки, сильно притиснути її до столу, а великим і вказівним пальцями правої руки, не відриваючи її від столу, ковзаючими круговими рухами за край витягнути марлю. Пелюсток квітки дістане форму гофрованого човника (мал. 70).
  4. З виворітного боку пелюсток (у заглибині човника) приклеїти дріт, обвитий папером у тон пелюсток.
  5. На листок тюльпану посередині приклеїти обвитий зеленим папером дріт і ножем на твердій гумі провести уздовж листка жилки із двох боків.
  6. Із тоненького дроту завдовжки 3 см зробити 6 тичинок, загнути їх на кінці, вмочити у клей і у жовту манну крупу. Маточку тюльпана зробити з дроту, обгорнутого зеленим папером, який загнути трьома петельками. Петельки вмочити у клей, а відтак у манну крупу жовтого або коричневого кольору.
  7. Маточку і тичинки прив’язати нитками до товстого дроту завдовжки 20 см, а потім навколо серцевини прив’язати три пелюстки, а між ними у проміжках — решту три (мал. 71).
  8. Стебло обгорнути зеленим папером, прикріпити листки.
  9. Готова квітка — див. фото № 12 на вставці.

 

Мал. 69. Тюльпан і його викрійка: а — пелюсток, б — листок.

Мал. 70. Гофрування пелюсток тюльпана.           Мал. 71. Складання квітки.

Про ірис

Древні греки називали колись райдугу ірисом, а потім і квітку, яка нагадувала райдугу за своїм забарвленням, почали називати ірисом, вважаючи квіти осколками райдуги, що впала на землю.

І справді, природа наділила ірис усіма кольорами райдуги: рожеві і бронзово-багряні, бузкові і пурпурово-вишневі, блакитні і сапфірові, білі і лимонні. В ірисів красиві не тільки квіти, але і листки, які плоскі, як мечі. Тому німці називають ірис меч-лілією, а росіяни дали йому ніжну назву «касатик».

За легендою, перший ірис розцвів кілька мільйонів років тому на узліссі субтропічного лісу, в Південно-Східній Азії. Він був такий чудовий, що помилуватися ним зібрались не тільки звірі, птахи та комахи, але навіть вода і вітер, які потім рознесли насіння квітки по всьому світу.

Іриси цінують не тільки за красу квітів, але й за аромат кореня, витяжки з якого використовують для виробництва високоякісних духів, лікерів, вин і кондитерських виробів. З листя деяких ірисів у багатьох країнах роблять циновки, щітки, мотузки, а коріння їх використовують на дублення шкір.

Квітка ірису складається із трьох зовнішніх пелюсток, які відігнуті назовні, і трьох внутрішніх, піднятих угору і своєрідно зібраних разом. У центрі квіточки є три тичинки.

Інструкційна карта 26

Виготовлення ірису.

  1. Для квітів ірису взяти бавовняні тканини або шовк білого, рожевого, жовтого, темно- і світло-фіолетового кольору.
  2. Викрійка ірису складається із п’яти деталей (мал. 72). Деталі квітки викроїти по косій нитці. Для однієї квітки потрібно мати по три пелюстки а, б, в, чотири деталі г і 3–4 листки д.
  3. Щоб квітка ірису вийшла красива, потрібно добре підфарбувати пелюстки. Можна взяти фотофарби, червоний радомін, фуксин. Пелюстки треба змочити водою і пензликом підфарбувати від країв до середини. Цією ж фарбою пофарбувати смужки папірусного паперу для обмотки дроту. Коли пелюстки а висохнуть, провести пером, умоченим у чорну туш, тоненькі жилочки.
  4. Дротики для пелюсток обгорнути папером в тон середини пелюстка.
  5. Пелюстки а і б прогофрувати за допомогою марлі. Скласти кілька пелюстків разом, зігнути їх посередині, покласти на кут марлі (серветки) і накрити її кінцем. Присунути це до краю стола, притиснути лівою рукою, а правою витягнути серветку (марлю) з-під лівої руки (мал. 70 з тюльпана). Таке гофрування виглядає дуже природно. Можна це зробити подвійним різцем від краю до середини з виворітного боку на твердій гумі.

 

Мал.72. Ірис і викрійка його частин: а, б, в — пелюстки; г — підклейка;
д — листок (половина натуральної величини)

  1. Посередині пелюстка з виворітного боку приклеїти дротик і з лицевого боку по дротику провести жилку подвійним різцем. До нижніх пелюсток а з лицевого боку посередині їх приклеїти синель. Якщо пелюстки бузкові, то синель слід зробити жовтою або білою, а якщо пелюстки білі або жовті, то синель беруть лілову.
  2. Середину пелюстки в витиснути булькою, а краї закрутити на сірник, один зубчик в один бік, а інший — у другий (мал. 73).
  3. Серцевину ірису виготовити з жовтої вати. Скрутити вату в джгут і зробити три петлі, які прив’язати до обмотаного папером дроту-стебла завдовжки 30 см (мал. 74).
  4. Навколо серцевини спочатку прикріпити три пелюстка в, потім прив’язати три пелюстка б лицевим боком назовні. Усі пелюстки туго зв’язати ниткою і обгорнути зеленим папером. Пелюстки а відігнути вниз, а кінці пелюсток б загнути всередину, як показано на мал. 74.
  5. Під квіткою на стеблі почергово прикріпити чотири зелені підклейки.
  6. Листки зробити подвійними. Для цього узяти листок, змазати однин бік клеєм, посередині уздовж листка прокласти дріт і закрити другим листком. Притиснути листок рукою, трохи його витягнути. Після цього прогофрувати листки одинарним різцем по довжині.
  7. До стебла прив’язати 2-3 листки.
  8. Готова квітка — див. фото № 28 на вставці.

 

Мал. 73. Гофрування пелюсток ірису

 

Мал. 74. Виготовлення серцевини ірису

 

ІV. Аналіз результатів роботи. Оцінювання виконаних робіт. Прибирання робочих місць.

Завдання додому. Підготувати необхідні інструменти й матеріали для виготовлення букетиків «фантазія». Написати реферати про виникнення назв квітів, легенди про них.


Урок 8 (варіант 1). Використання засушених рослин
для виготовлення букетів, композицій, картин із штучних
квітів. Особливості застосування та технологія
виготовлення квітів «фантазія»

Мета.     Ознайомити учнів із сухоцвітами для оздоблення композицій із штучних квітів; з методами обробки і засушування рослин. Навчити виготовляти бутоньєрки із штучних квітів. Виховувати почуття прекрасного.

Ключові слова. Сухоцвіти, безсмертники, злаки, кристалізація, сушіння, металізація, відбілювання, фарбування, скелетизація, квіти «фантазія».

Наочність: листівки, журнали, інструкційні карти.

Обладнання і матеріали: кусачки, ножиці, дріт, папір, клей, тканина, шаблони, вата, бісер.

План заняття

  1. Рослини, які можна засушити.
  2. Методи консервації рослин.
  3. Спеціальні способи обробки рослин.
  4. Особливості застосування штучних квітів «фантазія».
  5. Практична робота. Виготовлення квітів «фантазія».

Хід заняття

І.Організаційна частина

ІІ. Методичні рекомендації

Це заняття можна провести так. Учні заздалегідь із різних джерел дізнаються про походження квітів, легенди і міфи про них. На заняття приносять реферати, написані про різні квіти, і розповідають про них.

ІІІ. Оголошення теми і мети заняття Вивчення нового матеріалу

1. Різноманітність рослин, які можна засушити

Із приходом зими, коли за вікном закружляють перші сніжинки, настає пора прощання із квітковою палітрою осінніх барв. На зміну їм приходить царство штучних квітів і сухих рослин. Навіть тоді, коли ви завчасно не засушили рослин для своїх композицій, сухі гілочки, листки можна знайти у будь-яку пору року на болотах, у лісах, степах, високо у горах.

Сухоцвіти були дуже популярні в XIX – на початку XX ст. Пізніше ці рослини почали вважати ознакою міщанства, поганого смаку. Але сьогодні їх широко використовують для аранжування живих і штучних квітів.

Групу безсмертників складають однорічні і багаторічні рослини. Для того, щоб вони добре збереглися і прикрашали букети і композиції, їх потрібно своєчасно зрізати і висушити. Зрізані квіткові рослини зв’язують у невеликі пучки (15–25 шт.), попередньо відрізавши листки, і розвішують голівками вниз у сухому, добре провітрюваному приміщенні.

Добре використовувати для засушування аммобіум, геліпетріум, безсмертник, лонас, гомфрену, целозію. Серед інших культурних рослин, які гарно зберігають свою форму і колір при висушуванні, виділяють гіпсофілу, астільбу, солідаго, фізаліс, лунарію, мак, цибулю й інші.

Свої домівки люди здавна прикрашали засушеними рослинами. На Русі по селах ікони оздоблювали сухими листочками брусниці. Жителі Росії, України, Білорусі плетуть віночки, дідухи зі спілих колосків пшениці, жита, тміну, барвінку, які широко використовуються в народних звичаях і обрядах.

З рослин дикої флори, які використовують в аранжуванні букетів, виділяють злаки: запашний колосок, гречка, костер, тонконіг, просо, зубрівка, кукурудза, ячмінь, лисохвіст, тимофіївка й інші.

Із болотяних рослин дуже ефектні і декоративні ситники, рогоза, очерет. При складанні букетів широко використовуються гілки кущів із плодами — барбарис, шипшина, обліпиха, калина, горобина, терен. Дуже красиві гілки берези, клена, липи, в’яза. Для композицій можна використовувати шишки ялини, сосни, кедру, кору дерев, мох, лишайники, гриби-трутовики, стебла чорниці, толокнянки, брусниці (мал. 75).

 

Мал. 75. Композиції із сухоцвітів

Основні методи «консервування» рослин

Таких методів є чимало. Найпростіший і доступний — це природне сушіння. Найкраще так засушувати трав’яні рослини (злаки), а також ті, що мають міцне товсте стебло. Їх просто ставлять у вазу без води. Рослини з м’яким стеблом збирають у пучки, перев’язують у нижній частині і підвішують «eниз головою» у темному, добре провітрюваному приміщенні на 2–3 тижні.

Гілочки дерев і кущів із красивими осінніми яскравими листками можна засушити (законсервувати) в розчині гліцерину. Для цього гілочку потрібно зрізати рано восени, промити, відрізати некрасиві і пошкоджені листки. Стебло потрібно підрізати під водою і перенести у посудину із сумішшю гліцерину і води у пропорції 1:3, яка нагріта до кипіння. Кінці гілок опускають на глибину 15–20 см. Щоб волога не випаровувалась, слід накрити поліетиленом. Один раз у тиждень потрібно доливати розчин і підрізати на 1–2 см кінці. Гілочку тримають в розчині доти, доки листки не змінять колір (стануть темні) і не набудуть живого жирного блиску й еластичності.

При складанні зимових букетів інколи використовують плоский спосіб засушування рослин під пресом. Для цього рослини кладуть між листками пористого паперу або газетами, дотримуючись природного розміщення окремих частин.

Для сушіння осінніх листків і збереження їхнього яскравого забарвлення користуються гарячою праскою. Листки складають на газети (5–6 шт.), зверху накривають листком паперу чи газетою, обережно прикладають праску і витримують до повного висихання.

3. Спеціальні способи обробки

З метою створення певного ефекту в квіткових композиціях використовують засушені рослини, які проходять спеціальну обробку.

Кристалізація. Декоративні плоди, гілочки занурюють у перенасичений розчин кухонної солі (2:1) на 1–2 дні. Після нарощування кристалів, величина яких залежить від помелу (сіль «Екстра» брати не можна), рослину виймають і сушать. Можна здійснити операцію швидше: опустити рослину в киплячий розчин солі й одразу винести на мороз. Для одержання синіх кристалів у розчин добавляють мідний, а для зеленувато-бурих — залізний купорос.

Дуже ефектний вигляд мають трави, кристалізовані за допомогою розчину галуна (500 г на 1 л води). Пучки трави обливають киплячим розчином і дають висохнути. При охолодженні галун викристалізовується на поверхні рослин.

Ефект снігу. Гілочки хвої, шишки змазують канцелярським клеєм, а потім опускають у поліетиленовий пакет з натертим на терці пінопластом або просто обсипають обмазані ділянки дрібною сіллю. Коли «сніг» висохне, зайву сіль струшують.

Ефект інею. Із папірусного паперу і целофану нарізають тоненькі (20 ×20 мм) смужки, змішують їх порівну і посипають пагони, змазані клеєм.

Ефект льоду, бурульок. При нанесенні на гілку кількох густих шарів силікатного клею (із почерговим просушуванням) утворюється склоподібна, з округлими краями, прозора плівка, яка створює ілюзію льоду, бурульок.

Металізація. Бронзовий порошок змішують із клеєм ПВА, потім його наносять на частини рослин (наприклад, плоди). Можна пофарбувати й по-іншому. Матеріал, що фарбують, поміщають у лак, відтак обпилюють срібною або бронзовою фарбою.

Відбілювання. Зрізані злаки, з метою надання їм білястого із теплим відливом кольору, виставляють і витримують тривалий час на сонці.

Фарбування. Використовуючи пульверизатор або балончик з нітроемаллю, легко можна зафарбувати будь-яку засушену рослину цілком або частково. Із фарб можна користуватися гуашшю, чорнилами, аніліновими фарбами. Рослини можна зафарбувати, опустивши їх у розчин анілінового барвника. Перед фарбуванням стебел їх слід промити гарячою водою із пральним порошком.

Скелетизація. У минулому доволі популярними були зимові букети, основу яких складали ажурні листки, що просвічувались наскрізь. Такі букети були відомі під назвою «фантоми» або «букети-примари». Для отримання ажурної сітки листки кладуть на кілька тижнів у воду. Поступово м’якоть листків руйнується і відшаровується, залишається тільки «скелет», утворений жилками. Листки обережно промивають під проточною водою, а потім сушать. Такі листки скріплюють зі стеблами, травинками краплями клею, що швидко висихає, пластиліном, а потім використовують при створенні букета.

4. Особливості застосування квітів «фантазія»

Сьогодні знову, як і 50–60 років тому, відроджується підвищений інтерес художників-модельєрів до аксесуарів зі штучних квітів. Йдучи на концерт класичної музики, в оперу чи на театральну прем’єру, до елегантної класичної сукні можна додати маленький вишуканий букетик-бутоньєрку з конвалій, фрезїй, маленьких троянд, гвоздик Шабо й інших.

Чудовою прикрасою випускного балу будуть не коштовності, а живі або штучні квіти у волоссі, на сукні, туфельках. З них можна зробити навіть шляпку, кліпси чи браслети. Смуглявим дівчатам підійдуть троянди, блондинкам — польові квіти, аранжовані у природній вільній формі.

В особливих випадках (весілля, бал, виступ на сцені, конкурс краси) і чоловік може прикрасити свій костюм (жабо, краватку, лацкан) кількома квіточками.

ІV. Узагальнення та систематизація знань

Практична робота

Учні, користуючись інструкційними картками, виготовляють різні види квітів «фантазія». Учитель контролює правильність виконання, акцентує увагу на дотриманні правил безпеки праці. Недоліки виправляються у процесі роботи.

Учитель може запропонувати учням самим створити квітку «фантазію» і намалювати її. Учні повинні творчо підійти до цього завдання, обміркувати, яку тканину вибрати для бутоньєрки, який колір, із чого краще зробити серцевину квіточки. Відтак вони розробляють викрійки-шаблони. Кожен творчий проект обговорюється на уроці, оцінюється. Кращі квіти «фантазії» вирізають із тканини, гофрують і складають букетик.

Виготовлення квітів «фантазія»

Матеріали та інструменти: кусачки, ножиці, дріт, гофрований папір, клей, тканина, викрійки, вата, бісер.

Оздоблювальні квіти «фантазії» майже не схожі на натуральні. Вони можуть бути виготовлені з будь-яких матеріалів, збільшені або зменшені в розмірах; за бажанням береться і певна кількість частин квітки (пелюсток, тичинок). Викрійками цих квітів можна користуватися для виготовлення квітів з цієї ж тканини, з якої пошита сукня. Це може бути штапель або шерсть, шовк або бархат. В одній квіточці можна скомбінувати різні матеріали.

Інструкційна карта 27

Фантазія №1

  1. Для виготовлення квітів «фантазія №1» (мал. 76) можна узяти шифон, крепдешин, креп-жоржет або марокен ніжно-рожевого кольору.
  2. Букетик може складатись із двох або трьох квіточок і 5–6 листочків. Для однієї квітки потрібно викроїти по одному віночку а і б з шовку, а віночок в — із панбархату (мал. 76).
  3. Листочки г можна вирізати з темно-зеленого шовку або чорного бархату. Їх не гофрують і не приклеюють дріт.
  4. Усі пелюстки прогофрувати з виворітного боку подвійним різцем посередині. Потім булькою відповідного розміру витиснути пелюстки із двох боків від проведеного рівчачка.
  5. Із лицьового боку витиснути булькою середину віночків так, щоб пелюстки трохи закрутилися вгору.
  6. Серцевину зробити з вати, пофарбованої в чорний колір і закріпити її на дроті середньої товщини.
  7. Із чорних накрохмалених ниток № 10 зробити 12 тичинок, помістити їх у клей, відтак у чорний графітовий порошок.

 

Мал. 76. Фантазія №1, квітка і її викрійка: а, б, в — віночки, г — листок

  1. Прикріпити тичинки навколо серцевини квітки.
  2. Надіти на стебло усі віночки і підклеїти їх до серцевини.
  3. Скласти гілочку із квітів і листків. У місцях з’єднання квітів і листків прикріпити чорні трубочки із шовку.

Інструкційна карта 28

Фантазія № 2

  1. Для виготовлення квітів «фантазія №2» можна взяти шифон, батист, креп-жоржет ніжних відтінків. Букетик складається із трьох квіточок і п’яти листочків. Для однієї квітки потрібно викроїти два віночки №1 і №2, й один віночок №3. Листочок №4 вирізати з тієї ж тканини, що й віночок.
  2. Усі пелюстки у віночках №1 і №2 прогофрувати з лицевого боку молоточком або малою булькою так, щоб віночки закрились у середину. Віночок №3 обробити булькою з вивороту, а з лицевого боку витиснути серединку.
  3. Листочки прогофрувати з виворітного боку, видавлюючи кожен зубчик, щоб утворився ніби місяць-човник. До листочків приклеїти обгорнутий папером дротик.
  4. Для тичинок узяти по три дротики для кожної квітки завдовжки 5–7 см, обгорнути їх гофрованим папером у тон тканини. На кожну тичинку надіти по 3–5 бусинок бісеру чи стеклярусу, і закріпити їх клеєм ПВА. Тичинки прив’язати ниткою до дроту-стебла, який також обгорнути папером.
  5. Надіти на стебло віночки, починаючи з №1 і приклеїти їх навколо тичинок. Тичинки трохи відігнути в боки.
  6. Зібрати букетик із трьох квіточок. Навколо них по колу прикріпити п’ять листків.
  7. *Готова квітка — див. фото № 18 на вставці.

 

Мал. 77. Викрійки фантазії №2

 

Інструкційна карта 29

Фантазія №3

  1. Для цього букетика потрібно викроїти шість пелюсток №1 і №2 із шовку, шість пелюсток №3 з бархату, п’ять листків №4 з бархату, шість малих серцевинок-конусів №5 із шовку. Шовк можна взяти білого кольору, а бархат — будь-якого кольору, щоб гармонійно поєднувався з костюмом.
  2. Склеїти серцевину-конус. Пелюстку №1 обробити з вивороту молоточком навколо, щоб утворився човник. Так само обробити молоточком пелюстку №2 — бічні сторони, а пелюстку №3 — верхню частину. Центри цих пелюсток №2 і №3 з лицевого боку витиснути відповідною булькою.
  3. На листок приклеїти обгорнутий гофрованим папером дріт і з лицевого боку по дроту пройтись подвійним різцем.
  4. Серцевину змазати клеєм і закрити пелюсткою №1. Пелюстку №2 вкласти в №3, низ змазати клеєм і обхопити №1. Скласти букетик із 6 квіточок і 5 листочків. Готова квітка — див. фото № 26 на вставці

Мал. 78. Викрійки фантазії №3

Інструкційна карта 30

Фантазія №4.

  1. Викроїти три віночки №1 із шовку, три віночки №2 з панбархату, три листочки №3 з панбархату. Тканину брати гладкофарбовану, двох контрастних кольорів. Можна взяти шовк світлий, а бархат темний. Один листок вирізати такого кольору, як віночки №1, а два інші листки такого кольору, як віночки №2 (мал.79).
  2. Віночок №1 обробити молоточком або маленькою булькою від краю до центру. По кожній пелюстці №2 з лицевого боку подвійним різцем провести три жилки від центру до краю. З виворітного боку кожний зубчик обробити маленькою булькою від краю зубчика до центру. Тоді віночок перевернути й обробити серцевину булькою.
  3. На листя приклеїти дротики і прожилкувати одинарним різцем в різні боки.
  4. Тичинки зробити з тонкого дроту, на кінці якого приклеїти бусинку. Або їх можна зробити з накрохмалених ниток у вигляді китички, кінці якої вмочити у пат.
  5. На кожну тичинку одіти по одному віночку №1 і по одному — №2. Скласти букетик із трьох квіточок і трьох листків.
  6. Готова квітка — див. фото № 21 на вставці.

 

Мал.79. Викрійки фантазії №4


Інструкційна карта 31

Фантазія №5

  1. Викроїти два віночки №1 із синьої тканини і три листочки №2 із блакитної тканини. Це може бути шовк, атлас, крепдешин (мал. 80).
  2. Віночок №1 обробити молоточком так, щоб менші пелюстки закрились у середину, їх прогофрувати з лицевого боку, а більші — з виворітного, щоб вони розкрились назовні.
  3. На листя наклеїти обгорнутий папером дріт і розписати жилками одинарним різцем на твердій гумі.
  4. Тичинки зробити з пір’я, яке підфарбувати в тон тканини, з якої виготовите букет. Пір’я прив’язати до дроту-стебла, який обгорнути гофрованим папером. На стебло одіти віночок і приклеїти його. Замість пір’я можна взяти хутро білого кольору.
  5. Скласти букетик із двох квіточок і трьох листочків. Див. фото № 19 на вставці

Мал. 80. Викрійки фантазія №5

Інструкційна карта 32

Фантазія №6

  1. Для гілочки із двох квіточок потрібно заготовити 10 пелюсток а і 5 листків б із чорного або білого панбархату (мал. 81).
  2. На листки і пелюстки приклеїти дріт, обгорнутий папером або шовком такого ж кольору, що й матеріал.
  3. Листки прогофрувати по жилках одинарним різцем на твердій гумі.
  4. На пелюстках провести уздовж дроту подвійним різцем жилку.
  5. Шість пелюсток обробити блискітками. Для цього нанизати бісер на нитку, рівномірно розправити і наклеїти по краю пелюстки з виворітного боку клеєм «рапід». Кружечки блискіток повинні тільки наполовину виглядати з-за краю пелюстки.
  6. Тичинки зробити з бісеру, стеклярусу або дротики помістити у клей, а відтак у бронзовий порошок.
  7. Зібрати квіточки, скласти гілочку.

Мал. 81. Фантазія №5. Квітка та її викрійка: а — пелюстка; б — листок

Інструкційна карта 33

Фантазія №7

  1. Букетик «Фантазія №7» складається із двох квіток і трьох листків (мал. 82). Для однієї квітки викроїти один віночок а з матового цупкого шовку по косій нитці та п’ять пелюсток б із панбархату (мал. 82)
  2. Віночок а прогофрувати одинарним різцем з лицевого боку, виконуючи дрібні жилочки від центра до краю. З виворітного боку кожен зубчик витиснути маленькою булькою.
  3. Склеїти бічні частини віночка.
  4. До пелюстків б приклеїти дріт і один бік пелюстка завернути молоточком або накрутити на сірник (спицю).
  5. Серцевину зробити із трьох тичинок. Кінець кожної тичинки загнути і вмочити в каніфоль або в підфарбований пат. На відстані 2 см від краю усі тичинки з’єднати в одну, обгорнути папером і прикріпити до дроту.
  6. На дріт із тичинками надіти віночок а й прив’язати нитками біля основи, відтак прикріпити п’ять пелюсток б.
  7. Стебло обгорнути папером або шовком у тон листків.
  8. До бархатних листків приклеїти дріт і прогофрувати по жилках з лицевого боку.
  9. Зібрати квіти, скласти «бутоньєрку».

 

Мал. 82. Фантезі 6, квітка та її викрійка: а — віночок; б — пелюстка;
в — листок.

Інструкційна карта 34

Виготовлення стилізованого букетика жоржин.

На основі старовинної легенди жоржини з’явились на місці останнього згаслого багаття, коли настав льодовиковий період. Це ознака того, що обледеніння не вічне, що життя і радість на землі воскреснуть.

  1. Букетик жоржин складається із трьох квіточок, двох бутонів і листків. Деталі жоржини: три віночки № 1 з панбархату, два віночки №1 із шовку, шість віночків №2 із шовку, чотири світло – або сіро-зелених листки №3 із шовку, чотири бархатні половинки листка за викрійкою №3 (того ж кольору), дві підклейки №4 (мал. 83), три тичинки, дві маточки.
  2. Віночки зафарбувати у жовтий, рожевий, чайний колір. У білої жоржини підфарбувати тільки серцевину віночка блідо-зеленою або жовтою фарбою.
  3. Усі пелюстки віночків №1 і №2 обробити одинарним різцем на твердій гумі. З виворітного боку посередині кожного пелюстка провести глибоку жилку від центру до краю. Після цього перевернути віночок на другий бік і провести жилки по боках пелюстка.
  4. Серцевину віночка витиснути булькою відповідного розміру.
  5. На лицевий бік листка №3 наклеїти обгорнутий зеленим папером дріт. Бархатну половинку листка змазати клеєм і накласти на один бік листка №3 так, щоб вона прикрила собою дріт.
  6. Листки обробити подвійним різцем уздовж дроту, а потім одинарним різцем нанести з лицьового боку жилки, що розходяться.
  7. Бархатну половинку листка дещо підмалювати коричневим олівцем, наносячи косі штрихи від дроту до половини листка.
  8. Тичинки для квітів зробити з білих накрохмалених ниток №10 з голівками із жовтого пату. Висота тичинок 1,5–2 см.
  9. Для виготовлення бутона взяти тонкий дріт, обмотати його папером у тон листків. На кінці дроту зробити серцевину з маточки, пофарбованої в колір віночків. До серцевини приклеїти один віночок №1 з шовку, а під ним підклеїти підклейку 4.

10. До стебла квітки, обмотаного папером кольору листків, прикріпити тичинки. Навколо тичинок приклеїти по одному віночку №1 з бархату і по два віночки №2 із шовку. Віночки повинні туго охоплювати тичинки.

11. Зібрати бутони і квіти в гілочку. Для цього один бутон поставити вище другого, під ним розмістити одну квітку і два листки, а трохи нижче поряд — ще дві квіточки і два листки. Гілочку в двох місцях (угорі і знизу) скріпити смужками тканини з шовку або ниткою. Див. фото № 17 на вставці

 

Мал. 83. Деталі букетика жоржин:
1–2 — віночки; 3 — листок; 4 — підклейка

V. Підсумки заняття.

Проводиться аналіз помилок, що допускалися у процесі виконання практичної роботи, виставляються оцінки. Проводиться прибирання робочих місць.

Завдання додому. Підготувати необхідні інструменти і матеріали для виготовлення квітів із паперу. Принести засушені рослини, пофарбовані або піддані спеціальній обробці.

Урок 8 (варіант 2) Виготовлення квітів з паперу.

Мета.     Ознайомити учнів з методами виготовлення квітів із паперу. Навчити робити троянду, нарцис, ромашку, волошку, айстру. Виховувати працелюбність, акуратність.

Ключові слова. Папір, пергамент, гофрований папір, квітка.

Наочність: інструкційні карти, квіти.

Обладнання та матеріали: дріт, папір кольоровий, гофрований, клей, фарби.

План заняття

  1. Виконання букетів із сухоцвітів.
  2. Виготовлення квітів з паперу.
  3. Практична робота. Виготовлення айстри, ромашки, волошки, тюльпана, нарцису з паперу.

Хід заняття

І. Організаційна частина

ІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності

Фронтальне опитування учнів, включаючи повторення правил безпеки праці під час розкроювання, при роботі з ножицями та шпильками.

З метою кращого засвоєння попередньої теми, учням пропонується скласти букети із сухоцвітів, які вони принесли на заняття. У процесі роботи учні згадують, які бувають букети за розміром і формою, як розміщують рослини у букеті, як називається мистецтво створення квіткової композиції.

Для закріплення знань, отриманих на попередніх уроках, учні разом з учителем складають основні правила компонування квітів, які дозволять уникнути помилок і створити красиві букети, композиції:

Мал. 84. Основні правила компонування
квітів

—      простота і лаконічність (а):

—      економне використання рослинного матеріалу (б);

—      використання рослин в усіх фазах розвитку (в);

—      вільне, природне розміщення рослин у вазі (г);

—      не можна допускати перехрещування зверху вертикально направлених стебел (д);

—      колючки не розміщують зовні букета (е);

—      великі квіти, суцвіття не можна повертати один до одного, спрямовувати униз, робити схиленими (ж);

—      декоративна зелень повинна відповідати характеру основних квітів (з);

—      віддавати перевагу асиметричному розміщенню рослин (и);

—      використовувати допоміжні матеріали: гілочки, трави, сухоцвіти, злаки тощо (к, л).

ІІІ. Формулювання теми та мети заняття. Вивчення нового матеріалу

1. Квіти з паперу

Здавна люди хотіли продовжити літо і зберегти тендітну, недовговічну чарівність квітів. Але природі важко наслідувати, тому дуже високо цінувались штучні рослини, які були подібні до оригіналу. У Китаї та Японії квіти виготовляли із цупкого рисового паперу або шовку, і вони були обов’язковим атрибутом таких почесних місць, як вівтарі і могили предків або храмів. У християнській Європі штучними квітами прикрашали розп’яття і вівтарі у соборах.

Ми вже навчились виготовляти штучні квіти із тканини. А ще їх можна виготовляти з паперу і пергаменту, плоскі й об’ємні, покриті шаром парафіну і дуже тоненькі, аж прозорі. Красивий вигляд мають квіти, склеєні з пташиного пір’я і пофарбовані аніліновими барвниками (фото №14 на вставці).

Жоден карнавал, бал, свято, особливо взимку, не обходиться без гірлянд із квітів, які виготовляють самі учасники.

Зараз ми розглянемо прості способи вирізування і склеювання квітів із паперу такими методами, які доступні навіть у домашніх умовах. Беруть папір для писання, цигарковий або гофрований папір. Не можна використовувати глянсовий папір.

Використовують ті ж шаблони-викрійки, що і для квітів із тканини. Деталі квітів і листя вирізають ножицями, а дрібні — вирубують вирубками. Якщо потрібно підфарбувати віночки, то їх фарбують так само, як описано в уроці №2.

Для листків і підклейок беруть готовий зелений папір різної товщини, залежно від розмірів потрібних деталей.

Дроти для паперових квітів беруть такі ж, як і для квітів із тканини.

Для склеювання частин квітки використовують клей, що швидко висихає. Це може бути фотоклей, столярний клей і клейстер (1 ложка борошна, 1 картопляного крохмалю, 3 ложки окропу). Клейстер не повинен бути рідким, бо папір буде мокнути.

Для приготування серцевини — тичинок і маточок — потрібно заздалегідь пофарбувати в різні кольори вату, манну крупу, лико.

Інструмент для виготовлення квітів із паперу використовують такий же, як і для квітів із тканини, тільки бульки слід брати дерев’яні і до них дерев’яну колодку (див. мал. 8).

Гофрують листки і витискають випуклості на пелюстках холодним інструментом: пінцетом, різцями і бульками. Пелюстки маку можна гофрувати пінцетом чи навіть на долоні.

Пелюстки троянд, яблуні, шипшини тощо витискують бульками відповідного розміру на колодці, одразу по кілька штук.

Для квітів із твердими пелюстками (лілії, тюльпани) беруть цупкий папір і підфарбовують його. Квіти, що мають дрібні гофровані пелюстки (орхідеї, іриси), роблять з гофрованого паперу. Квіти, які мають багато пелюсток (гвоздики, троянди, хризантеми), виготовляють з тонкого цигаркового паперу.

Для того щоб надати паперовим листкам природного вигляду, їх слід покрити парафіном. Для цього листки із цупкого зеленого паперу гофрують, з вивороту приклеюють обвитий тонким папером дріт, а потім опускають у розплавлений парафін. Парафін не має бути ані киплячим, ані холодним. Інакше він вкриє листок товстим шаром і буде помітним.

Тичинки можна робити з ниток (як описано раніше), але для паперових квітів їх краще зробити з липового лика. Його кип’ятять, розщеплюють, зв’язують у пучки і закріплюють нитками. Потім пучки прив’язують до дроту, кінці підрізають, змазують клеєм і вмочують у пофарбовану манну крупу, золу, каву.

Збір квітів і гілок виконують за раніше описаним методом.

Також потрібно мати коробочку для зберігання конвертів із викрійками деталей квітів і з підписами — назвами кожної квітки.

Практична робота

Виготовлення троянди з паперу

Червона куляста квітка на довгому стеблі з гострими листками — такий загальний вигляд квітки троянди.

Інструкційна карта 35

  1. Вирізати з картону викрійки троянди: пелюстки а чотирьох розмірів, серцевину б, два листки в (мал. 85).
  2. За цими викрійками з гофрованого паперу вирізати деталі. Зручно вирізати не по одному пелюстку, а по кілька штук одразу. Для цього папір потрібно скласти у кілька шарів і, приклавши викрійку, вирізати. Усі пелюстки витиснути булькою відповідного розміру на дерев’яній колодці.
  3. Для тичинок заготовку б слід нарізати тоненькими смужками.
  4. Із зеленого паперу вирізати листки в, для кожної квіточки по два.
  5. Узяти дріт завдовжки 20–30 см і обгорнути його зеленим папером.
  6. Клеїмо квітку. Кінець дроту загнути гачком і накрутити на нього стрічку г із тичинками, змазавши її клеєм. Унизу все зв’язати ниткою (мал. 85 г).
  7. Навколо тичинок приклеїти пелюстки, спочатку великі, відтак дрібніші (мал. 85 д).
  8. Після того, як клей висохне, треба загнути пелюстки вгору. Спочатку перегнути найменший пелюсток у середину чашечки, намагаючись надати йому форму човника. Потім перегнути другий, третій, четвертий — усі вони повинні утворити закриту кульку. Пелюстки другого шару перегнути трохи менше, щоб вони не сходились вершинами. Третій шар зробити ще ширшим. Пелюстки четвертого шару можуть бути повністю підняті угору або частково розкриті донизу.
  9. Заклеївши квіточку, потрібно обкрутити дріт зеленим гофрованим папером (мал. 85 е). Папір накручувати на дріт навскіс до місця знаходження верхнього листка. Потім прикріпити ниткою кінець листка і продовжувати намотувати зелений папір на стебло. Нижче прикріпити другий листок.

 

Мал. 85. Виготовлення троянди з паперу

Інструкційна карта 36

Виготовлення ромашки з паперу.

  1. Із цупкого паперу вирізати круг діаметром 5 см. Акуратно скласти його навпіл по діаметру, а потім ще раз — по радіусу (мал. 86 а, б). На однаковій відстані один від одного провести чотири радіуси, розділивши сектор на 5 однакових частин, а весь круг — на 20. Кожен маленький сектор являтиме собою пелюстку квітки.

 

Мал. 86. Виготовлення ромашки з паперу: а — білий круг; б — круг,
складений учетверо; в — круг розділений на 20 пелюсток; г — два листки; д — заготовка чашечки; е — серцевина ромашки; ж — обмотування стебла темно-зеленою стрічкою

На кінці кожної пелюстки вирізати зубчики і прорізати всередину до внутрішнього круга, діаметр якого 15 мм. Один радіус прорізати до центра круга (мал. 86 в) і, змазавши клеєм, склеїти два крайніх пелюстка, наклавши один на один. Таким чином, у нас весь віночок буде трохи піднятий і пелюстки трохи розсунуться. Крім того, у нас вийшло 19 пелюсток, що найбільш характерно для ромашки.

Із зеленого гофрованого або глянцевого паперу вирізати листки (мал. 86 г). Вони повинні бути утричі більші за діаметр квітки. Їх кріплять до стебла почергово.

Для чашечки із зеленого цупкого паперу вирізати зірочку д. У ній також зробити розріз з одного боку до центра і склеїти разом два пелюстки, де відмічено штриховою лінією.

Узяти дріт завдовжки 20 см, загнути на його кінці гачок і прикріпити пучечок жовтих ниток. Нитки підрізати і розпушити (мал. 86 е). Діаметр серцевини має бути дещо більшим за внутрішній круг віночка (15 мм).

Шилом проколоти усі віночки і надіти їх на стебло до серцевини. Низ серцевини змазати клеєм і до неї приклеїти віночки.

Чашечку змазати клеєм і підклеїти під квіточку.

Обмотати стебло зеленим гофрованим папером, почергово прикріплюючи листки, спочатку маленькі, відтак більші (мал. 86 ж).

Інструкційна карта 37

Виготовлення айстри з паперу.

Айстри бувають прості і махрові, крупні і дрібні; за кольором — білі, фіолетові, рожеві. До айстр належать й жоржини різних видів і забарвлень. Квіточка айстри — це корзинка з багатьох пелюсток, маленьких усередині й великих по краях. Листки в айстри вузькі, довгі, зубчасті, розміщені почергово.

  1. Із папірусного чи гофрованого паперу вирізати круги різних розмірів, наприклад, 20 кружечків діаметром 6 см, 10 кружечків — по 5 см, 10 кружечків — по 4 см. Якщо папір дуже тоненький, то можна подвоїти число кожного виду кружків. Круги вирізати зі складеного у кілька шарів паперу.
  2. Не рознімаючи кружки один від одного, відрізати один куточок, помічений стрілкою (мал. 87 а), потім акуратно, щоб не пошкодити, дрібненько нарізати пелюстки з одного боку кружка. Потім вирізати другий куток і нарізати пелюстки. Так зробити всі чотири кути. Це ж зробити і з меншими кругами.
  3. Для чашечки вирізати із цупкого паперу зірочку в.
  4. Для серцевини зробити маточку з тичинками г.
  5. Із зеленого паперу вирізати листки д.
  6. Склеїти квіточку так само, як ромашку. Обмотати стебло зеленим гофрованим папером, прикріпивши листки.

 

Мал. 87. Виготовлення айстри з паперу: а — круг надрізаний з одного боку вузькими смужками; б — маленький круг; в — зірочка-чашечка; г — заготовка тичинок; д — листок

Інструкційна карта 38

Виготовлення волошки з паперу.

Квіти волошки бувають блакитні, деколи рожеві. Виготовляти їх краще з гофрованого паперу. Пелюстки кожної великої квіточки подібні до лійки і спрямовані назовні. Таких крайових квіточок у кожному суцвітті буває п’ять пар. Інші, більш дрібні квіточки, розміщені усередині суцвіття, вони подібні до витягнутих трубочок і мають блідіше забарвлення.

  1. Зі світло-голубого паперу вирізати пелюстки а (мал. 88) і накрутити їх на дротик, щоб утворилися трубочки.
  2. З темнішого паперу викроїти трохи більші пелюстки і накрутити їх на дротик зубчатим краєм угору, щоб вони вигнулись, як показано на малюнку 88. Потім дротик потрібно витягнути, а нижній кінець трубочки склеїти клеєм.
  3. Щоб зробити віночок квіточки, потрібно склеїти разом кілька трубочок світлого кольору і навколо них рівномірно розмістити темніші пелюстки — лієчки отворами назовні.
  4. Для листків вирізати подовгасті вузькі смужки різної довжини (верхні — менші, нижні — більші) (мал. 88 б).
  5. Для чашечки, яка повинна охоплювати кінці трубочок і пелюстків, вирізати правильний шестикутник (мал. 88 в), у якого зробити шість прорізів від середини граней до центру. Але не до самого центру, а до кола.
  6. Дріт — стебло обгорнути зеленим папером і на кінці зробити невелику шишечку-серцевину з вати.

 

Мал. 88. Виготовлення волошки з паперу: а — пелюстки у формі трубочки і лієчки; б — два листки; в — заготовка чашечки з надрізами

  1. Коли віночок волошки висохне, просунути через нього кінець дроту і закріпити клеєм навколо серцевини.
  2. Надіти під віночок чашечку і приклеїти кожний зубчик шестикутника по черзі, утворюючи ніби глечик. Угорі він має вийти вужчий, ніж унизу.
  3. Листки прикріпити до стебла почергово.

Інструкційна карта 39

Виготовлення нарцисів з паперу.

За переказами, нарцис мав сестру-близнючку, так схожу на нього, що неможливо було відрізнити їх одне від одного. Тим паче, що сестра й одягалась так само, як він, і теж пристрасно захоплювалась полюванням. Сестру нарцис любив безмежно, та раптом вона померла. І тоді, щоб якось вгамувати горе, він почав ходити до джерела з чистим плесом, милуватися на своє зображення, яке нагадувало йому образ улюбленої сестри.

Одначе, що більше він вдивлявся в нього, то важче переживав утрату, і зрештою у глибокому відчаї кинувся у воду, немов у обійми рідної істоти. На тому місці виросла біла запашна квітка нарцис.

Нарцис буває двох видів:

з одним віночком із шести пелюсток кожний;

із чотирма віночками із шести пелюсток кожен.

У першого виду пелюстки дещо вигнуті вниз (назад), а навколо трьох тичинок у середині є жовтий кружок із червоним обідком. У другого виду перші найбільші два віночки мають діаметр 7 см, третій віночок — 5–6 см, четвертий — 3–4 см. Що ближче до середини, то сильніше закручені краї пелюстків (ложечкою) і вертикальніше вони розміщені. Серцевина квіточки жовтого або зеленуватого кольору.

  1. Для отримання віночка накреслити на папері круг діаметром 7 см і розділити його на шість рівних частин (мал. 89 а): в — круг з тичинками; г, д — листки.
  2. У кожній частині помітити контури пелюстка (мал. 89 б).
  3. Із жовтого паперу вирізати круг в.
  4. Для квітки іншого виду зробити чотири кружки по 6, 5, 4, 3 см у діаметрі.
  5. Пелюстки накрутити на спицю так, щоб вони дістали форму човника (г).
  6. Узяти дріт завдовжки 20–40 см, загнути кінець гачком і зробити серцевину у вигляді шишечки із світло-зеленої пофарбованої вати або ниток.
  7. На дріт одіти спочатку жовтий кружечок з обідком (для першого виду квітки) і віночок. Для другого виду — спочатку підклеювати менші віночки, а потім більші.
  8. Усе закріпити туго накрученою зеленою смужкою-чашечкою.
  9. Листки зробити вузькі, довгі, темно-зеленого кольору, вони йдуть від самої цибульки квітки, тому їх непотрібно кріпити до стебла.

 

Мал. 89. Виготовлення нарцисів з паперу: а — білий круг, поділений
на 6 частин, б — помічені контури пелюсток;

ІV. Підсумки заняття

Підсумовується результат теоретичних і практичних завдань. Виставляються оцінки. Проводиться прибирання робочих місць.

Завдання додому. Принести вату, фарби, клей для виготовлення гілочки полуниці, вишні.

Тематичне оцінювання

Його краще провести у формі бесіди, а потім запропонувати учням створити букети, композиції з тих штучних квітів, які були виготовлені на уроках. Дома вони повинні були продумати, як краще виконати це завдання, принести відповідні вази, декоративні гілочки, сухоцвіти тощо.

У школі слід провести виставку творчих робіт учнів.

Орієнтовні запитання і завдання для тематичного опитування

1. Що ви можете сказати про традиції аранжування квітів у різних країнах?

2. Чим відрізняється японська школа квіткового аранжування від європейської?

3. Розповісти про історію виготовлення штучних квітів.

4. Які інструменти, приладдя використовують для виготовлення штучних квітів?

5. Перерахувати основні методи виготовлення штучних квітів.

6. Які ви знаєте основні і допоміжні матеріали для виготовлення квітів?

7. Якими барвниками можна користуватися для підфарбовування тканини?

8. Що слід враховувати при розміщенні квітів у букеті?

9. Які ви знаєте основні принципи складання квіткових композицій?

10. Пояснити правило «золотого перетину».

11. Чому потрібно враховувати гармонію кольорів при складанні букета?

12. Яку символіку кольору ви знаєте?

13. Що ми називаємо ікебаною? Які її конструктивні елементи?

14. Пояснити основні правила ікебани.

15. Чи можна виготовити штучні квіти без допомоги спеціальних інструментів?

16. Де можна використати композиції і букети із штучних квітів?

Урок 9. Квіти з фетру, хутра, шкіри, бісеру, стеклярусу.
Види дефектів штучних квітів. Догляд за штучними
квітами та композиціями з них

Мета.        Ознайомити учнів із загальними методами виготовлення квітів із фетру, хутра, шкіри, бісеру. Навчити виготовляти декоративні ягоди полуниці, вишні, горобини з вати. Виховувати естетичний смак, акуратність під час виконання практичних робіт.

Ключові слова. Фетр, хутро, бісер, шкіра, дефекти штучних квітів.

Наочність: вирізки з журналів, інструкційні карти.

Обладнання та матеріали: ножиці, дріт, тканина, клей, бусинки, ґудзики, вата, фарба, інструменти, папір.

План заняття

  1. Виготовлення квітів з фетру, хутра, шкіри.
  2. Квіти з бісеру і стеклярусу.
  3. Види дефектів штучних квітів.
  4. Догляд за штучними квітами.
  5. Практична робота. Виготовлення гілочки полуниці, вишні, горобини, лісових горіхів.

Хід заняття

І. Організаційна частина

 ІІ. Оголошення теми та мети заняття. Вивчення нового матеріалу

1. Квіти з фетру, хутра, шкіри

Квіти з фетру, хутра, шкіри майже завжди стилізовані, їх роблять за спрощеними викрійками, але виконувати цю роботу слід дуже чітко й охайно.

Квіти зі шкіри найчастіше виготовляють для оздоблення одягу, головних уборів, але часом їх використовують і для композицій.

Фарбувати шкіру та замшу можна аніліновими фарбами, розчиненими в спирті, але краще робити квіти з кольорової шкіри та замші. Різні сорти шкіри, замші й оксамиту можна комбінувати, поєднуючи в одній квітці. Тичинки можна вирізати зі шкіри або робити з ниток. Стеблинки слід робити із дроту, обгорнутого кольоровим (під колір шкіри) папером або покривати безколірним лаком.

Завивають шкіряні квіти за допомогою того ж інструменту, що й інші штучні квіти. Але нагрівати його слід трохи слабше. Пелюстки обробляють зі зворотного боку, щоб не псувалася шкіра. Крім того, щоб надати пелюсткам та листю природного вигляду, їх потрібно, обробивши інструментами, обпалити на вогні.

Для цього пелюстку тримають зворотним боком над вогнем свічки, сірника, стежачи, щоб шкіра не пересохла й не обгоріла. Листя обробляють так само, як і квіти: з лиця малюють жилки ножем, а зі зворотного боку витискають маленькою булькою проміжки між ними. Для шкіряних квітів можна використовувати ті ж викрійки, що й для квітів із тканини. Квіти зі шкіри не крохмалять і не наклеюють на дріт.

Шматочки фетру перед роботою змочують гарячою водою, добре відтискають і підкрохмалюють у слабкому розчині желатину, потім сушать. Подальший процес роботи такий самий, як із тканиною. Стебла, тичинки, листки роблять з того ж матеріалу, що і квіти. Для цього кусочки фетру дрібно нарізають у вигляді вузеньких смужок і прикріплюють до складеної квітки. Для квіточки з фетру стебла виробляють також із фетру, а для хутра — зі шкіри і лаку. Гофрування квітки і листків проводиться гарячим інструментом. Деталі квітів із фетру скріплюють нитками, а хутряні, шкіряні — підклеюють клеєм.

Для квітів із хутра можна використовувати різне хутро з низьким ворсом. Якщо ворс довгий, його потрібно підрізати або обпалити на вогні, а потім розчесати. Жилки на листках із хутра не гофрують, а пропалюють на стороні ворсу гарячим ножем. Робити це потрібно акуратно, щоб не пропекти шкіру.

Ворс на пелюстках вистригають ножицями так, щоб у тих місцях, де потрібна випуклість, ворс був вищий. Щоб зробити прожилки на пелюстку, його згинають у тому місці, де має бути жилка, і ножицями зрізають ворс.

2. Квіти з бісеру і стеклярусу

Квіти з бісеру і стеклярусу йдуть для оздоблення вечірнього вбрання. На тоненький дротик нанизують бісер або стеклярус і загинають його у вигляді пелюстка. Так само роблять і листки, але дротик згинають під кутом. Потім окремі деталі квітки збирають, скріплюють їх і розправляють. Стебло обмотують шовком. Окремі квіти з’єднують у букетик або гілочку.

3. Види дефектів штучних квітів

Кожен виріб, зроблений своїми руками, має неабияку цінність, адже ми вклали частинку своєї душі, свого розуміння навколишнього світу у цю роботу. Під час виготовлення штучних квітів можуть виникнути певні дефекти, тому ми повинні їх знати й уміти їх ліквідовувати.

  • Найпоширеніший недолік — це погано накрохмалена тканина, з якої ми виготовили квіти. Якщо тканина кольорова, накрохмалена картопляним крохмалем, то часто по тканині зустрічаються білі розводи. Це свідчить про те, що тканину погано накрохмалили і квіти будуть мати непривабливий вигляд. Найкраще підкрохмалювати розчином желатину. Тоді тканина має своєрідний блиск і добре зберігає форму під час булькування гарячим інструментом.
  • Накрохмалена тканина має бути цупка, як папір. Якщо тканина м’яка, то квіти швидко втратять свою форму або взагалі ми не зможемо її прогофрувати. Отже, потрібно дотримувати певних пропорцій під час підготовки розчину для підкрохмалювання тканини.
  • Штучні квіти не будуть подібні до живих, якщо їх правильно не підфарбувати. В одних квітів проводять пензликом по краю пелюстків і зганяють фарбу до середини, а в інших (орхідея) — від середини до країв. Треба також пам’ятати, що віночки квітів, які мають маленькі пелюстки (ромашка, цинія), потрібно викроювати після фарбування, оскільки пелюстки можуть витягнутися під час перекладання.
  • Обводити викрійку на тканині слід простим олівцем, дуже акуратно і легенько. Вирізати потрібно так, щоб слід від олівця залишався за ножицями. Якщо ми правильно не вирізали, то навколо деталей квітки буде чорний контур, а це вже дефект, і деталь може збільшитись у розмірі.
  • Слід стежити за інтенсивністю нагрівання інструментів, пробувати гофрувати спочатку шматочок тканини, а відтак уже деталі квітів. Це дасть змогу запобігти ще одному дефекту — пропалюванню тканини, утворенню зморщок.
  • Працюючи з одинарним і подвійним різцями не можна дуже сильно давити, інакше ми можемо розрізати деталі квітів під час гофрування.
  • Доволі часто серцевина квітки «злітає» із дроту. Щоб таке не трапилось, треба не просто накручувати вату для серцевини на дріт, а зробити з нього гачок, покласти під нього валик із вати, а відтак затиснути. Якщо ми робимо серцевину для маленької квіточки без вати, то потрібно загнути кінець обмотаного дроту, а відтак умочити у клей і в манну крупу.
  • До дефектів належить і неправильно складена квітка, коли деталі погано підклеєні або розташовані не в тій послідовності.
  • Тичинки штучних квітів повинні бути зроблені з добре накрохмалених ниток, мають бути у тій кількості і так розміщені, як у «живих» квітів.
  • Листки квітів повинні мати правильної форми прожилки, що розходяться від основи або від середини листка.
  • Стебло квітки повинно бути певної форми, довжини й обгорнуте папером у тон листків. Обкручуючи смужкою паперу, потрібно стежити, щоб папір рівномірно лягав на дріт і не намотувався на одному місці. Нерівне, з горбинками стебло, — це дефект.
  • Потрібно стежити, щоб гілочка була правильно складена, бутони розташовувати вище квітів, листки прикріплювати так, щоб не було видно місця їх прикріплення.

4. Догляд за штучними квітами та композиціями з них

На штучних квітах та композиціях з них збирається пил. Тому потрібно квіти струшувати і протирати вологою ганчіркою. Якщо деталі втратили свою форму, то їх можна обробити гарячим інструментом. Щоб освіжити квіти, тканина яких вигоріла на сонці, їх можна підфарбувати фарбами або обробити ватним тампоном, умоченим у графітовий кольоровий порошок. Стебла обгортають гофрованим папером.

Практична робота

Виготовлення гілочки полуниці, вишні, горобини, лісових горішків

Обладнання і матеріали: ножиці, дріт, тканина, клей, бусинки, ґудзики, вата, фарба, інструменти, папір.

Інструкційна карта 40

Виготовлення гілочки полуниці.

  1. Тонкий дріт обвити зеленим шовком або папером.
  2. На кінці дроту зробити гачок. У нього вставити шматок вати і зробити конусоподібну шишечку, надаючи їй форми полуниці.
  3. Ватку-полуницю змазати клеєм ПВА, густо посипати манною крупою і залишити сохнути.
  4. Виготовити 3–5 ягід. Просохлі ягоди пофарбувати червоною гуашшю, просушити.
  5. На ягоди нанести крапочки жовтою гуашшю, крапнувши в неї клею. Ягоди ще раз просушити.
  6. Покрити ягоди безколірним лаком.
  7. Із зеленого атласу або бархату викроїти 3–5 підклейок № 1 і два листки № 2 (мал. 90).
  8. На готові ягоди наклеїти підклейки.
  9. На листки приклеїти обгорнутий зеленим папером дріт і обробити одинарним різцем: бархатні — з лицевого боку розхідними жилками; атласні з лицевого боку так само, а з вивороту — між жилками.
  10. Спочатку слід зібрати ягоди в пучок, а над ними прив’язати листки. Див. фото № 27 на вставці

Мал. 90. Виготовлення гілочки полуниці: 1 — підклейка; 2 — листочок.

Інструкційна карта 41

Виготовлення гілочки з вишнями.

  1. Потрібно викроїти три листки № 1 і три підклейки № 2 із зеленого шовку або бархату (мал. 91).
  2. Шість тонких дротинок обвити світло-зеленим шовком (нитками).
  3. Узяти три ґудзики червоного чи вишневого кольору. В отвір ґудзиків вдіти гладкий кінець дротика і закріпити його. Вишні можна зробити і з вати, так, як описано в інструкційній карті 37.
  4. На вишні-ґудзики наклеїти підклейки № 2.
  5. На листки наклеїти дротики і з лицевого боку зробити прожилки одинарним різцем.
  6. Готові вишні і листя зібрати в гілочку. Роблять це так: беруть одну вишню, вище неї ставлять дві вишні поряд, а ще вище — листя. Потім беруть відрізок бархатного стебла і до нього прикручують ягоди і листя. Кінці підрізають. Див. фото № 22 на вставці.

 

Мал. 91. Виготовлення гілочки з вишнями: № 1 — листок; № 2 — підклейка.

Інструкційна карта 42

Виготовлення гілочки горобини:

  1. Для гілочки горобини нам потрібно: 3 листки із зеленого атласу чи бархату, 27 червоних або оранжевих бусинок, 27 тичинок-китичок із ниток. Нитки для китичок можна взяти чорні, зелені або темно-коричневі. Вирізати три листки (мал. 92).
  2. Виготовити з ниток 27 китичок і надіти на них бусинки.
  3. Ягідки зібрати по три в пучки. Стебла скласти разом, відступивши від ягід 1,5 см.
  4. Стебла змазати клеєм, закріпити ниткою і обвити зеленими шовковими нитками на 1,5–2 см. Потім два кінці відрізати, а один залишити й обвити до кінця, має бути 9 пучків.
  5. Пучки ще раз зібрати по три, відрізати по одному зайвому стеблу, а решту два обвити до кінця. Повинно бути три пучки, що складаються з 9 ягідок кожний.
  6. Пучки ще раз з’єднати разом, стебла притиснути один до одного, і до кінця обвити нитками.
  7. На листки наклеїти дротики і обробити їх з лицевого боку подвійним різцем уздовж дроту, а одинарним — по кожному зубчику посередині.
  8. Скласти гроно горобини, навколо прикріпити листки. Див. фото № 24 на вставці.

 

Мал. 92.Листок горобини

 Інструкційна карта 43

Виготовлення гілочки мімози.

  1. Узяти пінопласт, подрібнити його і кинути варитися в розчин води, солі й оцту. На склянку води дати 1 столову ложку солі, дві столові ложки оцту. Варити доти, доки пінопласт розпадеться на кульки різного діаметру.
  2. Шилом зробити у кульці отвір і надіти її на обмотаний папером дротик, кінець якого змазати клеєм. Відтак кульку вмочити у клей і у пофарбовану манну крупу.
  3. Дротики з кульками скласти у вигляді суцвіття-китиці, щоб утворилася гілочка мімози.
  4. Для букетика зробити три-чотири гілочки. Замість листків можна використати свіжі або засушені листки туї. Фото № 13 на вставці. Гілочка мімози.

ІІІ Узагальнення та систематизація знань

1. З якого ще матеріалу, крім тканини, можна виготовляти штучні квіти?

2. Що характерне для виготовлення квітів зі шкіри? із фетру?

3. Які ви знаєте види дефектів штучних квітів?

4. Як потрібно доглядати за композиціями із штучних квітів?

5. Які квіти можна виготовити з паперу?

ІV. Підсумок

Квіти — це чудовий символ спілкування людей. Під благотворним впливом краси квітів людина ширше й глибше сприймає і красу самої природи, стає більш чуйною і уважнішою до навколишнього світу.

Щиро й радісно, по-дитячому безтурботно звучить «Хор лісових дзвіночків» Павла Тичини як символ краси нового дня, що заповідає щастя й оновлення:

Ми дзвіночки,
Лісові дзвіночки,
Славим день.
Ми співаєм,
Дзвоном зустрічаєм:
День! День!

Глибоко осмислює людське щастя Максим Рильський за допомогою яскравої поетичної символіки у відомому вірші «Троянди й виноград»:

Ми працю любимо, що в творчість перейшла,
І музику палку, що ніжно серце тисне,
У щастя людського два рівних є крила:
Троянди й виноград, красиве і корисне.

Квіти в душі кожної людини асоціюються з образом Вітчизни, викликаючи глибокі патріотичні почуття. Про це розповідає вірш поета Миколи Сингаївського «Чорнобривці»:

Я розлуки і зустрічі знаю,
Бачив я їх в чужій стороні,
Чорнобривці із рідного краю,
Що насіяла ти навесні.
Прилітають до нашого поля
Із далеких країв журавлі.
Розцвітають і квіти, і доля
На моїй українській землі.

Можна ще і ще наводити факти, що засвідчують ставлення нашого народу до квітів. Поза увагою людини не залишається навіть непримітна квіточка, бо кожна квітка красива по-своєму і ще кращою і виразнішою стає в букеті або в іншій квітковій композиції.

Під час наших уроків ми тільки трохи ознайомились із чудовим мистецтвом аранжування квітів, навчились створювати красу своїми руками, виготовляти штучні квіти, композиції з них. Тож і надалі любіть рідну природу, дбайливо ставтеся до її багатств, нехай квіти завжди будуть прекрасними супутниками протягом усього вашого життя.

Вечір-конкурс «Квіти у нашому житті»

В залі розміщено макет сільської хати, тин із глечиками, клумба квітів біля неї; столи накриті вишитими серветками, на яких стоять вази із штучними квітами; композиції з квітів. Оформлена виставка «Квіти у вишивці». Звучить музика П. Чайковського «Вальс квітів».

Ведуча. Багата і прекрасна природа нашої України. Стрімкі й велично спокійні ріки, сині озера, неоглядні степові простори і гірські вершини, що сягають за хмари, дрімучі непрохідні ліси і створені руками людини сади й парки. І не можна всього цього уявити без квітів — окраси рідної природи.

Ведучий. Квіти з весни до пізньої осені горять різноколірним полум’ям на численних квітниках. Від кожної квіточки, від кожної пелюсточки ллється світло й несе на променях своїх ніжні пахощі. Чудові квітники стали невід’ємною частиною сільського пейзажу, міських вулиць. Троянди, бузок, жасмин, ромашки, тюльпани й нарциси, півники, маки, гладіолуси, гвоздики, айстри і хризантеми, півонії і жоржини — це далеко не повний перелік квіткових рослин.

Ведуча. «Щоб жити, потрібне сонце, свобода і маленька квіточка», — писав відомий казкар Ганс Крістіан Андерсен. І справді, квіти супроводжують нас усе життя: зустрічають при народженні, втішають у старості, приносять радість на весіллях, днях народження і святах. Й удома, і на роботі, навесні, влітку, восени і взимку